Перехрестя долі, стр. 87
Злочин було розкрито. Все виявилося досить банально та просто. У цілковитій відповідності до приказки: „Хто шукає, завжди знайде.” В даному випадку – пригод на свою голову...
В Роздольному мешкав такий собі підприємець. Крутився як міг, тримав власну олійницю, сам заробляв та іншим давав. Аж раптом до нього завітали незрозумілі типи та почали вимагати гроші – „Потрібно ділитися, в натурі!” Ділитися сорокарічний підприємець, тим більше з ними, не мав бажання. Тоді почали лунати погрози... Підприємець, з якихось причин до міліції не –звернувся, але сприймав їх реально. Відповідно, відреагував – придбав „Наган”, виготовлений у 1922 році, і як показали подальші події, цілком придатний до справи.
Невідомо, яким чином розгорталися б події в подальшому. Можливо, все могло обмежитися суперечкою на словах. Але біля злощасної кав’ярні їхні шляхи знову перетнулися... Підприємець на той момент вже встиг випити і був роздратований, аж раптом стикнувся з людьми, що його образили. Вони ж натомість аби поминути його, заходилися знову ображати та погрожувати. Це й стало останньою краплею – доведений до відчаю підприємець вихопив з кишені „Наган” та й почав стріляти. Стріляв він добре...
Увечері, коли стрілок опинився в слідчому ізоляторі, та й почав свідчити, а ”Наган” було виловлено з болота та долучено до справи в якості речового доказу, я зателефонував: „Товаришу Міністр, злочин розкрито! Відпрацювання Одеської області триває!”
В якості, так би мовити, підбиття окремих підсумків нашої роботи в Одесі, наведу звіт за 2003 рік, що його було адресовано Президентові України – Леоніду Кучмі, під контролем якого тривали роботи в Одеській області:
„...Виконуючи Ваше доручення з надання в період січень – серпень 2003 року практичної допомоги правоохоронним органам Одещини у боротьбі з організованою злочинністю, співробітниками МВС України було проведено ряд оперативно-розшукових заходів, в результаті яких припинено діяльність двох міжнародних злочинних угрупувань „Попеско” та „Зюми” загальною кількістю 28 чоловік. Злочинців викрито у скоєнні 60 тяжких злочинів із застосуванням вогнепальної зброї та вибухівки. Зокрема: розстрілі у 2000 році 13 осіб у диско-барі м. Ренії, подвійному вбивстві співробітника міліції Дахнова В.М. та його співмешканки Гуцул О.Г. в м. Одесі у 2001 році, вбивстві начальника відділу СБУ УМВС в Одеській області Задорожного С.Г., восьми викраденнях підприємців м. Одеси та Молдови з метою отримання викупу в подальшому, чотирьох замахах та підпалах транспорту, дев’яти випадках хуліганства із застосуванням зброї та вибухівки, близько 30-ти злочинах, пов’язаних із незаконним обігом зброї та вибухівки.
Під час викриття шести арсеналів, що належали членам бандитських формувань, було вилучено близько 50 одиниць вогнепальної зброї, з яких 4 пістолет-кулемета, гранатомет, 8 автоматів, 3 снайперських гвинтівки, оснащені оптичним прицілом та глушниками, 13 пістолетів, 29 вибухових пристроїв, близько 50 кілограмів вибухівки, 23 гранати, близько 5000 різноманітних набоїв, засоби маскування та таємного спостереження, 42 одиниці пристроїв мобільного зв’язку, 5 комп’ютерів, 7 автомашин, більш ніж 20000 доларів США .
Виявлено та ліквідовано ряд приватних підприємств області, котрі були економічною основою злочинів, і значну частину своїх прибутків спрямовували таємними каналами, що також були нами ліквідовані, задля фінансового забезпечення діяльності ОЗУ. Встановлено - лідери злочинних формувань, що були ліквідовані, проводили активні заходи по дестабілізації фінансово-господарського стану Одещини та Молдови, займалися незаконним виготовленням та розповсюдженням фальсифікованих: валюти, гривень, цінних паперів, загалом, на суму близько чотирьох мільйонів гривень. Також було викрито ряд корупційних зв’язків лідерів злочинних формувань поміж керівників місцевих органів управління, силових структур, юстиції, окремих засобів масової інформації.
В даний момент разом із співробітниками Генеральної прокуратури України триває робота щодо розкриття скоєного 22.12.2002 року у м. Одесі резонансного вбивства на замовлення генерального директора АТРК „Антарктика” Кравченко В.М., 1954 року народження. Представниками МВС України відпрацьовується на причетність до підготовки та скоєння злочину: громадянин Р., мешканець Одеси, неодноразово раніше судимий, лідер бандитського формування, та ще двоє громадян, що займають головні ролі в злочинному формуванні, а також четверо громадян, що є активними учасниками банди, котрі у зв’язку з тим, що Кравченко В.М. своїми діями зашкодив розвитку їхнього злочинного бізнесу, пов’язаного з отриманням нетрудових доходів від перевалки газу за кордон, в період липень-грудень 2002 року, встановили місце проживання Кравченко, дослідили маршрути його пересування Одесою, добрали виконавців злочину. Четверо членів ОЗУ на даний момент затримані, стосовно інших триває комплекс оперативно-розшукових заходів з метою їх затримання... робота здійснюється під щоденним контролем”.
МіністрЮ.О.Смирнов
Залишається додати, що розкриття цього резонансного замовного вбивства Кравченко В.М. було здійснено під керівництвом вже В.Н.Євдокимова – котрий очолював кримінальну міліцію країни у 2005 році.
Частина 5 Дозволю зауважити
В зоні особливої уваги
Напевно, одним з найважливіших завдань правоохоронців завжди було забезпечення безпеки та захист прав народу. А також, відповідно – тих лідерів, котрі уособлюють собою волевиявлення цього народу. Саме питанням забезпечення органами внутрішніх справ безпеки осіб, котрі належать до категорії, що була вказана, і присвячений цей розділ. Отже...
В ті роки, коли при владі у СРСР перебував Леонід Брежнєв, мої життєві шляхи та орбіти проходили досить далеко від тих сфер, у котрих оберталося найвище керівництво як усієї країни, так і нашої республіка, ба, навіть області. Але, завдяки службі в міліції довелося побувати у безпосередній близькості від Генерального секретаря, причому двічі. Обидва ці випадки характер мають, швидше, комічний, що, до речі, певною мірою віддзеркалює характер того часу, коли більшість населення СРСР ставилася до власних „вождів” не з фанатичною любов’ю, або ж прихованою ненавистю, а, радше із цілком доброзичливим гумором. Втім, дехто отримував за подібний гумор ув’язнення до тюрми або психлікарні. До речі, навіть щодо цього народ мав свої анекдоти. Наприклад ось такі – з-поміж тих, що назавжди закарбувалися у пам’ять: Маленький хлопчик каже Микиті Сергійовичу Хрущову: „А мій батько говорить, що ви запустили не лише супутник, а й сільське господарство!” А Хрущов відповідає на це: „Перекажи батькові, що саджаю я теж не лише кукурудзу...” Або ще такий: У Леоніда Ілліча Брежнєва питаються – чи багато назбирав анекдотів про себе. Він, з привітною посмішкою, відповідає: „Так, багато! Два табори!” Нажаль, тоді це було правдою.
Зрозуміло, що обидва рази поряд з найвищими особами держави я перебував, як то й належить молодому співробітникові міліції, під час виконання особливо важливого завдання у якості одного з тих, хто ніс