Перехрестя долі, стр. 86
Далі відбувалася друга фаза розвідувальних заходів банди – ціла група „зовнішнього спостереження” найретельнішим чином вивчала розпорядок дня обраного „об’єкту”, розташування його житла, підходи до нього. Напади, переважно, здійснювалися в той момент, коли жертва поверталася додому. Саме так – на порозі квартири, чи то приватного будинку. На людину накидалися, відбирали в нього, приголомшеного несподіванкою, ключі, та й заходили разом з ним до помешкання. Там починалася основна фаза – „вибивання” грошей та цінностей.
Траплялися у „Григор`євських” й „проколи”. Певний час вони слідкували за дуже заможним комерсантом. За „оперативною інформацією” бандитської „розвідки” лише готівкою у нього вдома знаходилася сума близько мільйона доларів. Судячи з того, що пересувався він виключно на „Шестисотому” „Мерседесі”, мешкав у комфортабельному котеджі та іншим ознакам, ця інформація була близькою до істини... Діяти бандити збирались за старою, перевіреною схемою: одягнувшись у маски-шапочки та приготувавши зброю, очікували свою жертву біля будинку. Ворота, як то зазвичай заведено, у таких домоволодіннях, відкривалися натиском кнопки із спеціального пульту. Господар будинку, відкривши їх, спрямував „Мерседес” до гаража, а бандити тим часом пішли на штурм паркану. На щастя, бізнесмен мав турботливу та кмітливу дружину... Вона, поглянувши у двір, та й побачивши, що через паркан стрибають якісь чорні тіні, не заклякла на місці від страху, а негайно схопила мобільний. Зателефонувавши та попередивши чоловіка про те, що відбувається у дворі, дама здійняла тривогу. А власне комерсант, недовго розмірковуючи, розвернувся та й поїхав геть від власного будинку... Операція „Григор`євських”, що її ретельно готували, того разу зірвалася.
Наступного разу невдача очікувала на бандитів з іншої причини. Вони отримали інформацію про те, що певний підприємець пригнав „фуру” ліків, котрі оцінювалися майже у півмільйона доларів. Більш того – автомобіль вийшов з ладу, тому три-чотири дні разом із вантажем буде стояти на ремонті. Озброївшись автоматами, бандити вдерлися на територію, де зберігався вантаж, поклали на землю та й зв’язали усю охорону (одного сторожа, що намагався дати відсіч, побили мало не до смерті), та й вивезли намічену „фуру”. Не зволікаючи, доправили автомобіль за місто, перевантажили усі ліки до іншого, та й заховали цінний вантаж у підвалі одного з будинків, що знаходився в дачному селищі Сухий Лиман. Здавалося, операція пройшла вдало... Однак, бандити не врахували те, що мова йшлася все ж таки не про горілку та ковбасу, а про ліки, і взяти їх за відсутності сертифікатів та ліцензій Мінздраву, і взагалі будь-яких документів, провізори відмовилися. Згодом усі ліки було вилучено оперативниками під час ліквідації угрупування...
Втім, „проколи” „проколами”, а все ж таки хитрощів та підступності бандитам вистачало. Обережності та зваженості дій, також. Більш того, вони свято дотримувалися правила: „Не „світись”, там, де мешкаєш!”. Наприклад, до декану одного із факультетів престижного Одеського ВНЗ, котрий, як стало їм відомо, отримав хабара у розмірі двадцяти тисяч доларів, бандити поїхали за 250 кілометрів – до Кіровоградської області, де той мав будиночок, що залишився від батьків. До речі, на „співбесіді” з бандитами декан вперто мовчав. Незважаючи на прострілені злочинцями кінцівки, схованку з грішми так і не виказав...
Чинити розбої та грабувати „Григор`євці” більш за все полюбляли на „гастролях”. В арсеналі їх вивертів був ще один. Кожного разу, повертаючись з „діла”, бандити зупинялися в придорожній посадці в районі Холодної Балки. Ця зупинка була не задля того, аби перепочити. У місці, подалі від цікавих очей, копалася яма, в яку складалися одяг, взуття в яких вони орудували на місці злочину, гроші, золото та інші цінності. Та й, звісно ж – зброя. А в арсеналі банди було чимало цікавого, навіть ручні гранати. Після цього бандити спокійнісінько їхали до міста, і які б перевірки не влаштовувала міліція на шляхах, які б оперативні плани на кшталт „Кільце”, „Перехоплення” та інші, не застосовувалися – все було марно. Оскільки в автомобілі, кишенях та валізах „Григор`євців”, що їх було зупинено чи то на посту, чи то пильним патрулем, нічого протизаконного не знаходилося...
Однак, усе на світі має свій кінець. Після трьох тижнів оперативної розробки, спеціальна група, роботою якої керували члени „Міністерського десанту” - Євдокимів та Додінський протягом тижня відловила та запроторила за грати усіх членів угрупування. Без гонитви, стрілянини... буденно та непомітно для громадян. Одним словом – професійно. Цінностей та грошей у членів угруповання, враховуючи вантаж ліків, про котрий розповідалося вище, вилучили приблизно тисяч на шістсот доларів.
Було розкрито майже шість десятків розбійних нападів, а загалом злочинів було не менше двох сотень. Одна з останніх одеських „бригад” припинила своє існування назавжди...
Черговий по обласному управлінню розбудив мене та Володимира Євдокимова о третій годині ночі. „В населеному пункті Роздольна потрійне вбивство із застосуванням вогнепальної зброї!”. Коли зважити на те, що ми щойно повернулися до обласного центру з села, де було скоєно вбивство, то і стан і настрій були відповідні... Зима, глибока ніч, холод, ожеледиця. Але, все одне – виїхали на місце злочину.
Прибувши на місце, ми побачили очікувану картину. Центром подій став автомобіль „Мерседес”. Поряд з ним знайшлися і його господарі. Один закляк навколішки, схиливши голову до землі біля самісінької машини. Другий вмерз в калюжу крові з іншого її боку, а третій з „Макаровим” у руці лежав метрів за десять у придорожній кав’ярні.
З детальним оглядом довелося зачекати до ранку – у темряві нічого напевне не розгледиш. Та й медики – не міліціонери, поки доїхали... Втім, подробиці лише додавали загадок. Всіх трьох убитих було застрелено – одного в око, другого – в голову та в бік. Третій, схоже, намагався втекти – куля поцілила в спину. Почали оглядати кав’ярню, де були знайдені вбиті. На дверях бару було знайдено сліди від пострілів, і експерти вилучили з них кулі від револьверу „Наган”. Отже, тут відбулася справжня перестрілка.
Тим часом місто прокидалося. Свідків, як завжди, не знайшлося. Втім, на них особливо ніхто й не розраховував. Місце дійсно було глухе – майдан, порожній вночі, оточений закинутими будинками, що були порожні навіть вдень.
З часом очевидці відшукалися. Весела трійця того вечора гуляла в місті, влаштувавши марафон місцевими генделиками,