Перехрестя долі, стр. 80
Під час затримання „грізний” та „страшний” ватажок банди волав не своїм голосом, хапався за двері, і навіть... кусався. А потім почав казати, що він полковник СБУ. Співробітники міліції, котрі проводили затримання кривавого вбивці, побачили перед собою огидного боягуза.
Під час слідства Гончаров брехав, вивертався, намагався свою провину перекласти на колишніх подільників, яких сам же й вбив. Окремо варто згадати листи, котрі він писав, перебуваючи під вартою. В них, що викликали свого часу як сенсації у ЗМІ, ватажок банди намагався переконати всіх у тому, що йому відомі певні таємниці резонансних злочинів. Наразі, намагався облаштувати все таким чином, що існувало таке собі ОЗУ, створене та очолюване тими особами, котрі в дійсності були його подільниками. Головну увагу в цих посланнях Гончаров, знову ж таки приділяв паплюженню та наклепу на керівників МВС України, звинувачуючи їх у всіх можливих та неможливих злочинах – від фальшування справи і організації катувань стосовно особисто Гончарова, до спроб „заволодіти” прихованими в надійному місці матеріалами, що проливають світло на „важкі злочини”.
Згодом всі ці „листи” ретельно перевіряла Генеральна прокуратура – і нічого з того, що було в них викладено, не знайшло свого підтвердження. Залишається додати, що банда „перевертнів” була викрита у 13 вбивствах з викраденням людей, що мали на меті отримання викупу, і у більш ніж 70 інших тяжких злочинах.
За вироком, що його виніс суд, всі учасники банди отримали те, на що заслуговували.
За успіх безнадійної справи...
Існує такий тост (що був, до речі, завжди досить популярним саме поміж людей у міліцейських погонах) – „Ну, за успіх безнадійної справи!”. Його популярність саме в цих колах цілком зрозуміла – часто-густо накази та завдання, що в міліцейській системі надходять „згори” не те що балансують на межі неможливого, а за цю межу просто виходять. Наразі – на думку звичайних людей, та стосовно повсякденних ситуацій. Але справа в тому, що високе (а, особливо, Саме високе) керівництво, чудово розуміючи, м’яко кажучи, що рівень „планки” власних вимог занадто високий, тим не менше цілком серйозно очікувало від тебе успіхів у їх виконанні. Напевно, саме так і виник тост...
До ситуації, що практично на сто відсотків відповідає вислову „безнадійна справа”, мені довелося потрапити у 2002 році. На той час я вже був генерал-полковником міліції та Заступником Держсекретаря МВС України. Запевняю вас, в той момент мені було взагалі не до тостів...
Перш ніж розпочати розповідь, власне, про непрості та драматичні події тих днів, необхідно, мабуть, зробити невеличкий історичний екскурс - в минуле Української міліції. Підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю там були створені, як і у всій міліції Радянського Союзу, 6 травня 1991 року. Відбулося це, як неважко здогадатися, за півроку до розпаду СРСР, та, за оцінками переважної більшості експертів, років на п’ять-сім пізніше ніж було потрібно... Щоправда, слід віддати належне Українській міліції, ми створили ці підрозділи першими в Союзі – в УВС Дніпропетровської області ще у 1988 році.
До 2002 року Головне управління по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України підійшло з десятилітньою історією, що налічувала чимало сторінок, котрі складали законну гордість співробітників служби: розкриття „резонансних” злочинів, особливо небезпечні злочинці та „авторитети”, що їх було затримано, розгромлені банди та організовані злочинні угруповання, що припинили своє існування. А також гроші, що їх було повернуто до державної кишені, суми яких сягали десятків мільйонів.
Звісно, були й помилки, й невдачі. У випадку, коли люди займаються реальною справою, а не пустим базіканням на публіку, їх просто неможливо уникнути. Тим більш, коли зважити на те, що протистояла служба не шмаркатим хуліганам, та не трамвайним кишеньковим злодіям. „Опонентами” УБОЗ завжди виступали особистості, що мали у своєму розпорядженні і силу, і чималі фінансові можливості, і, здебільшого, владу. Наразі, не має значення – чи то „тіньову”, чи то реальну. Так би мовити, „професіонали”, „еліта” злочинного світу.
Підрозділам по боротьбі з організованою злочинністю протистояли доволі серйозні супротивники. До того ж у будь-який спосіб. П’ятеро (на той момент) співробітників УБОЗ, загинули під час виконання службових обов’язків. І якби-то лише під час затримання особливо небезпечних злочинців... Начальника „бандитського” відділу Кримської міліції Миколая Звєрєва було вбито поряд з його будинком на замовлення тих, кому його службова діяльність заважала чинити свої чорні справи. Його колегу-УБОЗівця із Закарпаття Віктора Балегу підірвали у власній машині... А скільки було скоєно подібних замахів, що не досягли „остаточного успіху” - смерті жертви, що її було обрано?
Наскільки ж сильною є ненависть злочинців до „вовкодавів” із цієї служби, коли вони мстяться, дочекавшись слушного моменту, навіть роки потому! Кулі найманого вбивці обірвали життя одного із асів служби УБОЗ – колишнього начальника управління по боротьбі з організованою злочинністю УМВС України у Дніпропетровській області Едуарда Шевченка вже після того, як він вийшов у відставку...
Протистояння тривало, і не лише за допомогою закладеної вибухівки чи то автоматної черги. Коли зважити на те, що основоположний для служби законодавчий акт: Закон України „Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” було прийнято у 1993 році, то комусь може видатися дивним те, що зміни до нього Народні депутати України заходилися приймати рік потому! Напевно, подив поменшає, коли краще придивитися до змісту (принаймні, декотрих з цих змін): із складу спец підрозділів УБОЗ було, наприклад, виведено слідчі відділи. І, до речі, було припинено намічене цільове фінансування цих підрозділів. І так далі, і тому подібне. Службу по боротьбі з організованою злочинністю раз у раз намагалися „приструнити”, „поставити на місце”, „посадити на короткий ланцюг”. Найбільшою мрією усіх тих, кого наявність у країні цих підрозділів категорично не влаштовувала, було їх цілковите і остаточне знищення. Саме це мало не сталося у 2002 році...
Утримаюсь від будь-яких оцінок на адресу всіх учасників тих