Перехрестя долі, стр. 70
Не кваплячись та не діючи поспіхом, що, доволі часто, лише шкодить в подібних ситуаціях, співробітники УБОЗ продовжували оперативну роботу. Як результат – через нетривалий час на конспіративних квартирах було затримано двох членів ОЗУ, саме тих, хто брав безпосередню участь у вбивстві із відрубуванням голів та інших тяжких злочинах.
Потім біло перевірено гаражі. Зокрема той, де опинилася дитяча коляска із незрозумілим вмістом. Як вже було сказано вище, знаходилася в ній зброя. Загалом арсенал банди, що його було вилучено під час цієї операції, налічував три автомати Калашникова, два обрізи мисливських рушниць, п’ять револьверів „Наган” і три пістолети. Також там було вилучено чималу кількість вибухівки – тротилові шашки, амоніт, саморобні вибухові пристрої, чотири гранати і приблизно чотири тисячі набоїв.
Балістична експертиза, що її було проведено, дала однозначний висновок стосовно того, що вилучена зброя використовувалася під час вбивства „Сивого”, замаху на „Мамонта”, а також під час скоєння інших тяжких злочинів. Під тиском неспростовних доказів і свідчень власних подільників Куркай зізнався у скоєному.
Суд над злочинцями тривав майже два роки. Куркай і Кєдров, котрий рубав голови бомжам, були засуджені Апеляційним судом Дніпропетровської області до довічного ув’язнення. Ще один найбільш активний член злочинного угрупування – до 15 років позбавлення волі. Інші члени групи отримали від 3 до 5 років. Дружину Олександра було засуджено за зберігання зброї на 3 роки позбавлення волі умовно.
Про викриття та знешкодження бандитських угрупувань, котрі намагалися взяти під свій контроль Дніпропетровщину, в цій книзі написано немало, а написати можна було ще більше. Сьогодні згадуються ті злочинці, чиї дії були найбільш нестандартними, протистояння з котрими перетворювалося на тривалу та непросту комбінацію, на вирішення задачі із багатьма невідомими.
Саме така історія почалася в 2001 році, напередодні мого переходу на службу до Києва, а закінчити її, припинивши злочинну діяльність бандитів, вдалося лише в 2006-му, коли я вже знаходився у відставці. Саме тому спогадами про неї я попросив поділитися Миколая Васильовича Хащевого, котрий керував цим розслідуванням у Дніпропетровську, в той час коли він очолював Управління по боротьбі із організованою злочинністю, та закінчивши його першим заступником ГУБОЗ МВС України.
- Першим злочином, котрий скоїла банда, про яку йде мова, був напад на охоронця кафе – співробітника міліції. Скоєно цей злочин було на Дніпропетровській трасі, там міліціонерові було нанесено тілесні ушкодження, та викрадено його табельну зброю – пістолет Макарова.
Згодом вже із застосуванням цього пістолету було скоєно вбивство іншого міліціонера – працівника чергової частини залізничної станції Апостолово. Як і в першому випадку - задля того, аби заволодіти зброєю.
Озброївшись таким чином, бандити скоїли цілу низку зухвалих та жорстоких нападів на осіб, котрі займалися обміном валют. Всі злочини були ретельно продумані, підготовлені та згодом втілювалися у життя дуже грамотно. Слідів та речових доказів злочинці не залишали по собі взагалі жодних. Втім, це досить просто пояснювалося – як з’ясувалося згодом, до складу злочинного угрупування входили, знову ж таки, співробітники органів внутрішніх справ.
Однією з причин невловимості банди було й те, що здійснюючи розбійні напади, у потерпілих вони, окрім готівки, не брали нічого. Буквально нічого – з того, на що не може не спокуситися, скажімо так, „середньостатистичний” злодій. Ювелірні прикраси, одяг, навіть золоті годинники, здавалося, їх не цікавили – лише готівка. В руках злочинців не опинялося нічого, що згодом могло б „засвітитися”, чи то „виплисти” під час спроби збуту, одним словом – аби дати нам ниточку, що веде до угруповання, котрі, зазвичай, знаходяться шляхом оперативної роботи. бандити, здійснюючи напади, розбивали навіть мобільні телефони – нехай навіть коштовні та сучасні. Як з’ясувалося з часом – робили вони так недарма. Саме на мобільному телефоні й „погоріло” угруповання... Втім, про це – трохи згодом.
Зізнаюся відверто - свого часу я, як оперативник, мав мрію: розкрити злочин, сидячи у кабінеті. Справа в тому, що коли я тільки-но прийшов на службу до міліції, в нашому підрозділі начальника карного розшуку нагородили орденом за те, що він розкрив 30 злочинів, пов’язаних із квартирними крадіжками та розбійними нападами. І все це – буквально сидячи у кабінеті, аналізуючи та порівнюючи злочини, що їх було скоєно. Я тоді подумав: „Який сильний оперативник! Якій же високий клас роботи, коли він сидячи у кабінеті, все це розкрив!” саме тоді й з’явилася мрія – розкрити злочин „у кабінеті”...
З бандою, про котру йде мова, про розкриття шляхом самої лише оперативної роботи й мови не було. Працювали ми постійно – виходили на одне злочинне угрупування за іншим, викривали, затримували їхніх членів, але все виявлялося не те. Кожного разу, коли ми виходили на банту, та розуміли, що це не вбивці „валютчиків”, то відчували розчарування. І продовжували працювати далі.
Доходило навіть до, практично, неймовірних ситуацій. Наші „клієнти” розстріляли автомобіль в котрому знаходилися син та батько, які займалися обміном валют. З ними їхала й подруга сина, але вона встигла зреагувати та впала під „торпеду”, і залишилася живою. Так ось – з’ясувалося, що напад на цих осіб, і в такий самий спосіб – під час руху на автомобілі, планувало зовсім інше угруповання. Та коли ми затримали її членів, і навіть отримали від них зізнання щодо нападу, котрий вони планували, то не знайшли головного – пістолетів, що були знаряддям злочину. Виявилося – що знову не та банда... Взагалі-то, під час розробки даної ОЗУ, що полювало на валютчиків, інших злочинних угрупувань, зокрема бандитського спрямування, було виявлено та знешкоджено з десяток. Жодна міліцейська робота, коли вона ведеться правильно, не є марною.
Не можу сказати, що цей злочин розкрив я, та ще й, сидячи „в кабінеті”. Наразі, я знаходився у