Перехрестя долі, стр. 69
До ватажка звернулася його давня знайома, котра стала директором великого торгівельного центру. Проблема бізнес-леді полягала в тому, що одна із її продавчинь примудрилася „відбити” у неї співмешканця. Дама бажала помсти. І помсту їй забезпечили повною мірою.
Члени угрупування підстерегли дівчину біля під’їзду її власного будинку, і не лише побили, але й спотворили, порізавши обличчя бритвою. В якості доказу виконаного „замовлення” комерсантці було пред’явлено... половину вуха, відрізаного у жертви.
Куркай не знав жалю ні до кого (і вимагав такої ж жорстокості від членів своєї ОЗУ). Наразі, подібне ставлення він розповсюджував навіть на членів власної родини – дружина та дочка ватажка їздили разом з ним в машині майже постійно, на „ділові зустрічі”, не зважаючи на те, що кожна з них могла закінчитися перестрілкою також. Вони відігравали, перш за все, роль „живого щита”, а, окрім того, відволікали увагу під час зупинки чи то обшуку автомобіля. Пістолет Куркая, з котрим він практично не розлучався, під час таких переміщень знаходився у дамській сумочці його дружини.
Звісно, бурхлива діяльність бандитського угрупування на ниві „кришування” Дніпропетровських комерсантів не могла не викликати спершу досить жваву цікавість з боку „колег” по кримінальному бізнесу, а згодом і проблеми з ними. Саме тоді Куркай отримав у певних колах прізвисько „Панове”, оскільки, приїхавши на будь-яку „стрілку”, вітав присутніх словами „Здраствуйте, панове!” – і ніяк інакше.
Втім, подібна ввічливість не перетворювала бандита (так само як і його опонентів) на когось іншого. Конкуренти в цьому „бізнесі” усувалися лише в один спосіб - відправкою на той світ. Перший авторитет, із котрим стосунки ватажка банди зіпсувалися вкрай, бут такий собі „Сивий”. Дивом уникнувши ліквідації (переконавши ворогів у тому, що місце зустрічі оточено автоматниками із його угрупування), він зрозумів, що наступної „розборки” просто не переживе. І вирішив діяти сам.
„Сивого”, котрий повертався після тренування, було розстріляно поблизу власного будинку Куркаєм та його подільниками. Під час з’ясування стосунків з місцевими авторитетами, що відбувалися згодом, ватажок банди зумів довести представникам криміналу, що не має жодного стосунку до загибелі „Сивого”. Він, хоч і не маючи нормальної освіти, здатністю переконувати людей володів чудово.
„Мамонт”, помітивши „перспективну бригаду”, свого часу сам запропонував йому співробітництво. Але разом з цим не врахував того, з ким саме він намагається співпрацювати. Куркай, котрий мав виключно кепський характер, і не визнавав взагалі жодних „понять”, авторитетів над собою не терпів і нічиїх наказів виконувати не бажав в принципі. Від запропонованого „співробітництва” він відмовився, що автоматично робило його конкурентом „Мамонта”.
Зіткнення між ними відбулося коли комерсанта, котрого „кришував” Куркай, „кинули” люди, чиєю „кришею” був „Мамонт”. Сума збитку, що його зазнав бізнесмен, складала 10 тисяч доларів США. Однак, Куркаю, котрий в’явився вимагати гроші до ресторану, де на широку ногу гуляв „Мамонт”, останній, перебуваючи в нетверезому стані, жбурнув йому в обличчя кілька стодоларових купюр. Та ще й зі словами: „Вдавися!” Свідками цього стала велика кількість людей і виглядало все, як образа, що її у кримінальному світі не пробачив би ніхто.
Куркай і не збирався вибачати. Ретельно підготувавши операцію, його „бійці”, котрих він очолював особисто, скоїли на „Мамонта” зухвалий замах. Відслідкувавши всі переміщення свого ворога та вивчивши його плани, бандити влаштували засідку на під’їзних шляхах до водноспортивної бази, що належала „Мамонту.” Коли той після відпочинку в компанії повертався до Дніпропетровську, по машинам – автомобілям „Мерседес” та „Форд-Скорпіо”, було відкрито прицільний вогонь із двох автоматів.
З причин, що не залежали від Куркая, злочинний намір реалізувати не вдалося. „Авторитет” був лише легко поранений в передпліччя, один із його помічників отримав більш важке поранення – в живіт. Але теж залишився живий. Вочевидь, саме тоді Куркай вигадав спосіб налякати його за допомогою відрубаних голів.
Необхідно відзначити, що подібного роду „акції залякування” він здійснював не вперше. Так, одному із дніпропетровських кримінальних „авторитетів” на прізвисько „Ніндзя” він на день народження прислав... труну з жалобними стрічками! З часом цю людину дійсно було вбито – втім, довести причетність Куркая до цього злочину було неможливо.
З „Мамонтом” ватажок банди вирішив не розмінюватися дріб’язком на кшталт ритуальної атрибутики. Спочатку відрубати голови планували наркоманам, котрих, як я вже казав, за людей Куркай не вважав. Однак, члени угрупування, котрих було відправлено на пошуки жертв, наркоманів знайти не змогли. Але здибали трьох „бомжів”, котрі здавали вкрадені труби до підпільного пункту прийому металу.
Сам Куркай голови не рубав – „екзекуцію” проводив інший член угрупування – Кєдров, котрий вже неодноразово брав участь у скоєнні вбивств. Однак, весь процес ватажок контролював особисто. І особисто ж, разом з тим таки Кєдровим, приніс голови до місця проживання „Мамонта”.
Робота по викриттю злочинного угрупування Куркая велася співробітниками УБОЗ за декількома напрямками. Паралельно з напрацюванням оперативної інформації стосовно ватажка та всіх членів ОЗУ, було зроблено все можливе аби відновити карну справу щодо вбивства бізнесмена Усова, скоєного у 1993 році. Наполегливість та професійний підхід оперативників принесли плоди – дівчат, особистості котрих так і не було встановлено одразу після скоєння злочину, вдалося знайти. Цей успіх став можливим завдяки роботі старшого оперуповноваженого УБОЗ УМВС Дніпропетровської області підполковника міліції Вікторя Рябова, котрий здійснював основну роботу у справі розробки банди.
Правильна робота з ними дала можливість зібрати докази причетності Куркая до вбивства, достатні для того, аби прокуратура видала ордер на його арешт. Втім, Куркай про це не здогадувався. У співробітників УБОЗ з’явилися „козирі”, про які допоки було невідомо їхньому супротивнику.
Особисто ж Куркай був настільки впевнений у власній невразливості з боку правоохоронних органів та безкарності, що скоїв вкрай зухвалий вчинок – із власної ініціативи з’явився до УБОЗу, начебто для того, аби довести свою невинуватість. Ордер на арешт, що його пред’явив йому Рябов, став для бандита вкрай неприємною несподіванкою.
Втім, навіть опинившись у камері ізолятору тимчасового утримання, він і не думав зізнаватися у скоєному. А його подільники, котрі залишилися на свободі, перейшли на нелегальний стан, та розпочали бурхливу діяльність з приховування слідів та речових доказів злочинів, що вони їх скоїли раніше. Але на той момент за ними вже спостерігали відповідні міліцейські служби, відслідковуючи всі переміщення та контакти підозрюваних.
Саме завдяки цьому було своєчасно затримано дружину Куркая – Світлану. Оперативників здивував