Перехрестя долі, стр. 67
Щоправда, навіть злочини із використанням отрути бандитам теж не завжди вдавалося доводити до бажаного фіналу. В одному з випадків потерпілого врятував охоронець офісу, поблизу якого стався замах, котрий своєчасно почав робити жертві штучне дихання. В іншому – „Швидка допомога”, що цілком випадково опинилася поблизу місця злочину.
Всі злочини відпрацьовувалися вкрай ретельно – і „дякувати” з цього приводу слід саме Зиміну. Найбільш улюбленим його „напрацюванням” було таке – пробивали колесо автомобіля потенційної жертви (встановивши попередньо одне з місць, де вона досить часто з’являється). А потім, коли потерпілий починав процес заміни колеса, до нього підходив „небайдужий перехожий”, який пропонував допомогу та із співчуттям плескав останнього по плечу. Саме в цю мить робився смертельний укол.
Своєю „найкращою операцією” сам Зимін вважав випадок, коли задля ліквідації жертви в Кривому Розі він придбав букет троянд і, начебто випадково зіштовхнувшись з потерпілим, вколов його цими квітами. Насправді, троянди були голландські – що не мали колючок, і укол здійснювався тим таки шприцом. На превеликий жаль Зиміна, це був саме той випадок, коли „Швидка”, що знаходилася неподалік, врятувала потерпілого.
Як з’ясувалося згодом,улюбленою книгою цього „суперкілера” (наразі, за такого він себе вважав) був напівфантастичний детектив „Обітниця мовчання” О.Ільїна, в якому розповідається про діяльність секретних підрозділів ГРУ та КДБ, так званих антикілерах, котрі заради очищення суспільства вбивають людей, що мають кримінальне минуле. Згадую я про це ось з якого приводу: вже після затримання, Зимін спершу намагався запропонувати керівництву УБОЗ в особі Миколая Хащевого певні „особливо цінні відомості” в обмін на те, що його буде звільнено від кримінальної відповідальності за скоєне, а, отримавши відмову, винайшов ще більш „цікаву” пропозицію...
Він заявив, що ладен стати „чистильником” кримінального світу України, „працюючи” за „замовленням” ... УБОЗ МВС України! Така „щедра пропозиція” приголомшила і Хащевого особисто, і його колег. Чи то призвела до того стану, коли людина не розуміє - сміятися їй чи плакати. Бульварне чтиво залишило у мозку „кілера-романтика” такий глибокий слід, що він дійсно був відверто вражений до глибини душі, коли йому нагадали, що згідно законів України злочинців повинні затримувати співробітники правоохоронних органів. А міру відповідальності, й, відповідно – покарання, визначає суд. Тому жодним „антикілерам” в цій системі немає місця і бути не може. Відповідно, в „послугах” Зимина та йому подібних ані УБОЗ, ані інші правоохоронні структури України потреби не мають.
Це – з приводу так званих „орлів” – „міліцейських кілерських бригад”, існування котрих раз у раз намагаються „викривати” і навіть „доводити” певні не надто чистоплотні вітчизняні журналісти та політики. Не існувало їх ніколи, й існувати не могло. А „існування” різноманітних „секретних загонів” на кшталт „Білої стріли” та їй подібних слід залишити на сумлінні тих, хто вигадує дешеві детективи, та обдарованих надто бурхливою фантазією.
А ось викрила „медиків” дійсно міліція - Управління по боротьбі із організованою злочинністю. Щоправда, на певному етапі довелося до відпрацювання банди підключати Службу безпеки України. Причин задля цього було декілька. Це – і певні процесуальні складнощі, що виникали з тими ж-таки судовими органами, наприклад під час отримання санкцій задля тих чи інших оперативних заходів, та і труднощі з причини доволі широких знайомств злочинців, що їх відпрацьовували.
Деякі співробітники органів внутрішніх справ, несвідомо, були для них джерелами цінної інформації – це стосувалося й тих оперативників, що вели розробку ОЗУ. Коли декотрим з них стали надходити пропозиції щодо підкупу, а згодом прямі погрози, стало зрозуміло, що слід залучати додаткові сили та можливості, не пов’язані з міліцією.
Наразі, основна заслуга у ліквідації „банди медиків” належить оперативникам УБОЗ, що їх очолював М.В.Хащевий. Він особисто керував оперативними розробками та комбінаціями, під час котрих були задіяні усі оперативні прийоми. Особливо слід виділити величезний внесок у цю роботу старшого оперуповноваженого УБОЗ УМВС в Дніпропетровській області полковника міліції Віктора Рябова, котрий не лише займався розробкою банди мало не з перших днів, але й навіть здійснював допомогу у оперативному супроводженні судового процесу над його членами, вже перебуваючи на пенсії. Можна ще додати, що принаймні, одного разу члени оперативної групи, котра працювала у цій справі, залишилися живими виключно завдяки професіоналізму та кмітливості Рябова, уникнувши смертельної пастки, що її приготував для них Зимін.
Інакше й бути не могло – у своїй злочинній діяльності банда, на момент її викриття та затримання її членів, вже „переросла” Дніпропетровський регіон, і цілком серйозно збиралася „опановувати” столицю України. Коли у квітні 2001 року бійці спецпідрозділу затримали злочинців у Києві, на квартирі, що вони винаймали, було вилучено окрім шприців та медичних препаратів, майже 10 кілограмів вибухівки, автомат Калашникова, чотири пістолета та десять глушників, чотири обрізи, гвинтівка, оснащена оптичним прицілом та глушником, 180 електродетонаторів, 8 гранат та цілий мішок набоїв.
Загалом під час обшуків в місцях проживання членів злочинного угрупування було викрито та вилучено: радіостанції, прилади задля оптичного спостереження, професійне аудіо та відео обладнання. А також – комп’ютерна техніка та гроші у кількості більш ніж 600 000 доларів.
Нажаль, слідству вдалося знайти неспростовні докази лише стосовно дев’яти епізодів злочинної діяльності банди, хоча оперативники, що працювали над розслідуванням її злочинів впевнені, що їхня кількість була значно більшою. В даному випадку негативну роль, як було сказано вище, відіграло те, що в більшості випадків кримінальні справи за фактом вбивств не порушувалися, оскільки лікарі, що досліджували причини смерті загиблих, вбачали лише гостру серцеву недостатність чи то інші захворювання.
Однак, доведених судом та слідством злочинів вистачило, аби Зиміна було засуджено до довічного ув’язнення. Самборській та Хміль отримали по п’ятнадцять років ув’язнення. Іванський -14, а Онищенко – вісім з половиною.
Наразі, медик, що постачав вбивцям медичні препарати,