Перехрестя долі, стр. 45
29 червня 1995 року в Алчевську гуляла „братва”. Люди „Сивого” „відпочивали”, як то було їм притаманно – з шиком. А згодом демонстративно роз’їхалися з міста. Щоправда, як з’ясувалося, не всі. Ще в квітні місяці один з бригади – Олександр Коренчук перейшов на нелегальний стан, переховуючись разом із другим членом банди Геннадієм Кочетовим на заздалегідь облаштованій квартирі, що їм була надана на вимогу „Сивого”. Також заздалегідь підготували автівку – швидкісну БМВ-520. Її злочинці не купували, а викрали в Артемівську. Знаряддям „ліквідації” було обрано АКМ калібру 7.62 з глушником.
Спочатку Скорохода планували вбити прямісінько біля заводоуправління. Однак, придивившись до місця, де постійно вештається багато люду та й машин, відмовилися від задуму. І свідків занадто, і варіантів, що події розгортатимуться не так, як передбачалося. Але тут Кочетову вдалося дізнатися, що Генеральний відбув у відрядження до Нікополю, повернеться пізно вночі, і попрямує одразу додому, в Перевальск. Це і вирішило справу...
Микола Скороход приїхав додому близько трьох годин ночі. Коли автомобіль зупинився, він вийшов з машини, і, відчинивши задні дверцята, потягнувся за речами, що там лежали. Ані він, ані його водій не помітили вбивцю, що з’явився. А наступної секунди бандит відкрив автоматний вогонь. Коренчук стріляв напевно – на відстані менш ніж двадцять метрів він майже спустошив магазин на 30 набоїв. Микола Скороход, зрешечений кулями, помер на місці. Його водієві, Донцову, поталанило більше – випавши з машини, він встиг заховатися за переднім колесом. Він дістав поранення лише в руку та ногу. БМВ вбивці згодом знайшли спаленим. На задньому сидінні було знайдено автомат, що обгорів.
Коренчук, отримавши за вбивство 1200 доларів, та поспіхом залишив Алчевськ...
Карпенко не надовго пережив того, кому підписав смертний вирок. Оскільки, після всіх його зухвалих дій міліцією Луганщини було кинуто всі сили аби знешкодити знахабнілу банду, і особисто „Сивому” і основному кістяку його угрупування довелося перейти на нелегальний стан. Саму тут сталася не з’ясована до кінця історія, що мала для „Сивого” трагічний кінець.
Не зважаючи на те, що офіційним вердиктом за даною справою є: смерть в результаті нещасного випадку при необережному поводженні зі зброєю, досі існує думка, що смерть „Сивого” нещасним випадком не була... За оперативними даними все відбувалося приблизно таким чином: в той день найближчий помічник „Сивого” „Пелюха” їздив у Донецьк, до котрого все більше схилявся у своїх кримінальних вподобаннях „Сивий”. Але, дорогою машину, що зовсім трохи не доїхала до обумовленого місця, було обстріляно. Другий пасажир машини, перелякавшись, вистрибнув з неї та втік через лани. „Пелюха”, що залишився за кермом, якимось чином зміг вивести машину з під вогню, та повернувся додому. Поранений, він заявився до „Сивого” маючи безліч питань з приводу того, що сталося. Той як міг його заспокоїв, та відправив до лікарні. Але сам, як розповідають свідки, рознервувався вкрай. Схопивши пістолета ТТ і вимахуючи ним, бандит заходився бігати кімнатою і вигукувати щось на кшталт: „Допоки це все триватиме?! Хазяїн я тут чи ні?!”. Опісля чого присів навпочіпки і почав крутити пістолет на пальці. Пролунав постріл.
Куля втрапила бідоласі... мовою медицини, „в анус”... „Сивого” доправили до лікарні, де він і помер, наостанок прошепотівши: „Ніхто не винен... Це я сам...”
Начебто все цілком зрозуміло – навіть покійник підтверджує. Втім... у справі про вбивство Генерального директора АМК існувала одна версія, за котрою „Сивий” пішов на вбивство Скорохода виключно через те, що за його спиною стояв дехто, що у його власних розмовах фігурував як „...своя людина в Києві, яка зробить усе можливе, аби біля керма заводу стояла потрібна людина...”. Саме це „невідомий” твердо пообіцяв „Сивому”, лишень потрібно звільнити місце... І „Сивий” повірив. В процесі слідства версія ця не знайшла ані підтвердження, ані спростування. Ланцюг: „виконавці” – „посередники” – „замовники” обривався на Карпенкові.
Але, коли взяти цю версію за істину, то в даному випадку „Сивий” помирає дуже своєчасно – єдиний, хто здатен не лише назвати слідству таємничу „людину з Києва”, але й може свідчити проти неї в суді. До того ж має чималі претензії під час нового „розподілу пирога” АМК. Свідчення людей, що оточували його в останню хвилину – річ ненадійна, позаяк, автоматично потрапляючи до кола підозрюваних, всі вони були особами зацікавленими. А ось щодо речових доказів питання залишилося: куля, що за висновком медичної експертизи, вразила лише „м’які тканини”, була досить дивно деформована (неначе стріляли нею крізь якусь жорстку перепону) і ідентифікації не підлягала. Пістолет, начебто цілком технічно справний, було знайдено з гільзою у патроннику... Не та куля? Не той пістолет? Хтозна... Олії у вогонь здогадок підливало й те, що (за певними даними) у кримінальному світі є традиція „страчувати” своїх саме в такий спосіб, пострілом в те саме місце. Та й, до того ж, навіть якщо відкинути версію щодо „людини з Києва”, то „Сивий” свавіллям та власними претензіями набрид вже всім у регіоні. Тих, хто бажав його смерті, було більше, ніж достатньо.
Втім, „помер”, „вбили” – принципової ролі в той момент це не відігравало. Дізнавшись про загибель „Сивого”, я, правду кажучи, зітхнув із полегшенням. З життя пішов аж ніяк не відмінний хлопець, взірцевий сім’янин та передовик виробництва, а надзвичайно небезпечний бандитський лідер, котрий сам себе поставив поза Законом.
Втім, попри відсутність лідера, злочинне формування існувало і надалі, тож, поки владу у ньому не захопив новий бандит, угруповання слід було знищити. Тим більш, Управління боротьби із організованою злочинністю Луганщини, що його очолив новопризначений начальник Володимир Євдокимов, вже вийшло на слід виконавців вбивства Миколи Скорохода.
У містах Півдня Луганщини та навіть сусідньої Донецької області пройшла операція, під час котрої УБОЗ та карний розшук під загальним керівництвом Євдокимова, спільними зусиллями ліквідували угруповання. Місцева міліція при цьому задіяна не була. Ми мали небезпідставні побоювання щодо наявності там бандитських