Перехрестя долі, стр. 140
Народився Юрій Федорович у 1951 році. Закінчив індустріальний технікум, Вищу школу МВС. Працював електрослюсарем, правознавцем, інспектором, а згодом і начальником карного розшуку міськвідділу міліції, начальником відділу внутрішніх справ Олександрійського міськвиконкому. З 1986 року – начальник відділу по боротьбі із наркоманією Управління карного розшуку МВС України. З 1989 року – начальник УВС Кіровоградської області. З 1992 - Заступник Міністра внутрішніх справ України - начальник кримінальної міліції. З 1994 року – Голова Державного митного комітету України. З липня 1995 року по березень 2001 року – Міністр внутрішніх справ України. Згодом – член Ради національної безпеки та оборони при Президенті України, член Координаційного комітету по боротьбі із корупцією та організованою злочинністю, керівник Інституту права ім. князя Володимира Великого, Президентського університету, Міжрегіональної академії управління персоналом, Голова Херсонської обласної державної адміністрації, керівник Податкової адміністрації України...
Міністром внутрішніх справ України Юрій Федорович Кравченко став 1995 року - під час „піку” розгулу злочинності в країні, до того ж, злочинності організованої, озброєної, і, переважно, насильницької. Реаліями того часу були як кримінальні „розборки” та „замовні” вбивства, так і багатомільйонні афери , злочини у сфері економіки, які завдавали державі величезних збитків. В Україні діяли сотні організованих злочинних угрупувань, справжнісінькі банди, дуже високим був рівень навмисних вбивств та інших тяжких злочинів проти особистості.
Міліція вже перебувала, м’яко кажучи, не в найкращому стані - це стосувалося як її технічного та кадрового забезпечення, так і фінансування нагальних потреб відомства – навіть зарплатня співробітникам міліції не виплачувалася місяцями.
Саме за керівництва Юрія Кравченко було зламано хребет злочинності в Україні, перш за все – організованій. Саме в той час відбулися рішучі зміни на краще в забезпеченні, оснащенні та комплектації української міліції. Саме Кравченко вніс величезний внесок у розвиток і становлення міліцейської системи освіти. І українська міліція, і криміногенна ситуація в країні п’ять років потому його перебування на посаді Міністра покращилися.
В кадровій політиці для Юрія Федоровича головним було одне – повага до професіоналів. Будучи сам оперативником, Кравченко „просував” кар’єрними сходами таких самих „оперів”, виходячи з їх ділових якостей, досвіду, здібностей. За час його перебування на посаді Міністра переважна більшість начальників обласних управлінь міліції були вихідцями з карного розшуку.
Трагічна загибель 2005 року генерала внутрішньої служби Юрія Федоровича Кравченка, стала горем не лише для його родини та друзів, але й для всіх справжніх українських міліціонерів, яким випала честь служити під його керівництвом...
Юрій Олександрович Смирнов, котрий прийшов на зміну Юрію Федоровичу на посаді Міністра внутрішніх справ України, був представником тієї когорти професіоналів, яка зросла та зміцніла за часів Кравченка.
Народився він 1948 року. міліцейську службу Смирнов розпочав вже по закінченні третього курсу університету – слідчим в Київському райвідділі міліції Харкова.Із слідчої роботи пішов до армії, служив у міліцейському полку. Згодом повернувся до райвідділу, а з часом його було призначено начальником Жовтневого райвідділу міста Харкова. Відти почався шлях Смирнова – керівника великого міліцейського підрозділу. Керівником був суворим та вимогливим. Існувало те, що він не вмів пробачати – невміння, а, тим більш, небажання сумлінно виконувати свою справу, виконувати свої обов’язки.
1986ь року Юрія Смирнова було призначено начальником управління карного розшуку УВС Харківської області. Згодом – було призначено на посаду заступника начальника УВС Харківської області зі слідства. Далі – очолював підрозділи Міністерства внутрішніх справ у Луганській, Дніпропетровській областях, в Києві. 2001 року Юрій Олександрович Смирнов став Міністром внутрішніх справ України. Саме Смирнов був ініціатором того, аби міліцейські підрозділи почали брати шефство над дитячими будинками. Вперше він ввів подібну практику, перебуваючи на посаді начальника УМВС України в Дніпропетровській області.
Генерал-полковник міліції Юрій Олександрович Смирнов є повним кавалером Ордена „За заслуги” (нагороджений всіма трьома ступенями ордену), нагороджений Орденом Данила Галицького, „Хрестом Слави” МВС України, Заслужений Юрист України.
За часів, коли Юрій Смирнов був Міністром внутрішніх справ, керівництвом держави було прийняте рішення щодо введення у міністерстах України посади Державного секретаря. За мету при цьому малося розділення політичних та суто керівних функцій. Саме останні і мав уособлювати у кожному відомстві Державний секретар. Треба зауважити, що всі заступники міністра (принаймні, так було в МВС) підпорядковувались відтепер саме Держсекретареві і ставали вже його заступниками.
Державним секретарем Міністерства внутрішніх справ України було призначено Олександра Андрійовича Гапона. Народився він 1952 року в Харківської області. Трудову діяльність розпочав вчителем і тій же Харківської області. Відслуживши в армії, з 1973 р. працював в органах внутрішніх справ. Після закінчення у 1978 р. Дніпропетровської спеціальної середньої школи міліції МВС УРСР працював інспектором, а пізніше — старшим інспектором карного розшуку Червонозаводського РВВС УВС Харківського облвиконкому. У 1982 р. Олександр Андрійович закінчив Київську вищу школу МВС СРСР, обіймав посаду заступника начальника, а згодом — начальника відділення карного розшуку Жовтневого РВВС м. Харкова. Протягом 1986–1988 рр. — заступник начальника Київського РВВС, з лютого 1988 р. — начальник Жовтневого РВВС м. Харкова.
З 1992 по 1995 рр. — начальник управління карного розшуку, начальник управління кримінального розшуку УМВС України в Харківській області. У лютому 1995 р. призначений начальником Головного управління кримінального пошуку МВС України, з листопада 1999 р. по квітень 2001 р. — начальник УМВС України в Харківській області.
З квітня по жовтень 2001 р. — заступник міністра внутрішніх справ України — начальник Головного управління МВС України в м. Києві. З жовтня 2001 по 2003 рр. — Державний секретар Міністерства внутрішніх справ України.
Генерал-полковник міліції Олександр Андрійович Гапон є Заслуженим юристом України, кандидатом юридичних наук. Нагороджений Орденом «За заслуги» III ст., іншими державними нагородами, почесним знаком МВС України «Хрест слави».
Міністром внутрішніх справ України, при якому мені довелося служити, був і Микола Васильович Білоконь. Народився він 1955 року на Вінничині. Микола Білоконь почав службу в міліції 1975 року з посади інспектора відділу карного розшуку.
З 1994 р. по 1996 р. працював в центральному апараті МВС України на посадах: заступника начальника Головного управління охорони громадського порядку МВС України, першого заступника начальника Головного управління адміністративної служби міліції МВС. З 1996 р. по 1999 р. – начальник