Перехрестя долі, стр. 111
„... під час проведення операції „Мак-89” виявлено 2635 ділянок маслинного маку, що його було незаконно посіяно, знищено 6,5 тон макової сировини... за дев’ять місяців цього року у ділків наркобізнесу , що їх було затримано, вилучено цінностей на суму в 1000 тисяч карбованців, чимала кількість зброї...”
Звісно, що певні миттєвості того непростого часу здатні зараз, майже тридцять років потому, викликати посмішку. Наприклад, у 1990-му році, під час однієї бесіди з кореспондентом обласної міліцейської газети „Вісник 02”, котра щойно утворилася, я, як представник відповідної служби нарікав на те, що „...з минулого року до відділення не ступала нога комсомольського працівника. Навіть за цифрами, що необхідні для доповіді. А, між іншим, сьогодні на обліку перебуває, навіть за скромними підрахунками, близько тисячі наркоманів, посеред котрих більшість – молодь...”
Невблаганний час розставив свої акценти. Ані комсомолу, ані його робітників більше не має. А наркомани – залишилися. Ось лише сьогодні рахують їх далеко не на тисячі...
Питаннями боротьби з наркоманією на тому чи іншому рівні мені доводилося займатися практично протягом усієї подальшої служби в міліції. Інакше й бути не могло – як заступник начальника ГУ-УМВС України в Луганській, Дніпропетровській областях, Києва – начальник кримінальної міліції, і, тим більш, на посаді Заступника Міністра внутрішніх справ України – начальника кримінального блоку міліції я безпосередньо відповідав за роботу служби по боротьбі з незаконним обігом наркотиків, котра входила саме до кримінального блоку.
І, звісно, масштаби та глибина проблем, що пов’язані з наркоманією, з котрими мені та моїм колегам довелося стикнутися на тих рівнях і в ті роки, були вже принципово іншими.
За міліцейською статистикою, в 1990 році в Україні кількість наркоманів, що перебували на обліку в органах внутрішніх справ, збільшилася на 8,5 %
В 1998 році, за даними досліджень, що їх було проведено НДІ клінічної та експериментальної неврології та психіатрії, наркоманів в країні нараховувалося більш ніж 260 000. А щодо методик та критеріїв оцінки Організації Об’єднаних Націй в тому ж таки 1998-му до категорії людей, що вживають наркотики потрапило більш ніж 600 00 осіб.
Існувала ще одна методика - щодо неї кількість реальних наркоманів вираховувалася шляхом множення числа тих, що перебувають на офіційному обліку...в десять разів. Наскільки вона є вірною, не судитиму, але коли це правда, то Україна вже тоді була у величезній небезпеці.
Коли б наркоманія зростала лише кількісно! Так, спершу переважна більшість вітчизняних наркоманів залишалася споживачами тієї ж таки доморощеної „ширки” та марихуани. Але, наразі, проблема „важких” наркотиків - героїну, кокаїну, ЛСД, „екстазі”, ставала для нашої країни все більш актуальною буквально з кожним роком. Коли у 1994 році появу на внутрішньому ринкові кокаїну було зафіксовано лише в одному випадку, то протягом 1995-97 років було зареєстровано вже більше тисячі фактів вилучення кокаїну та героїну. Лише органами внутрішніх справ за цей час в Україні було вилучено 15 кілограмів кокаїну та героїну, близько 40 кілограмів амфетаміну. Було ліквідовано 12 каналів постачання „важких” наркотиків.
А далі... За період з 1996 по 2000 рік було зафіксовано більш ніж п’ять тисяч фактів вилучення „важких” наркотиків, ліквідовано більш ніж 120 каналів їх постачання до України. Лишень кокаїну та героїну на кордонах України затримано близько ТОНИ! П’ятикратне, десятикратне зростання... а це лише те, що знайшли та вилучили!
Так, на певний час країну врятувала неконвертованість рідних карбованців та відсутність на цей, досить недешевий, товар споживчої здатності. Ще б пак – коли стати власником склянки омріяної макової соломки вітчизняний наркоман міг за суму, що коливалася (в різних регіонах країни) від половини долара до двох з половиною, то за грам героїну (відповідно до якості, і, знову ж таки, місця продажу) доводилося викладати не менше 100 доларів, а то й усі 150-170, кокаїн коштував ще більше – до 250 доларів за грам. Та й „Екстазі”, що його так полюбляє „золота молодь” – річ недешева.
Але усе змінюється. З’явився попит, з’явилася й пропозиція. І ось вже „важкі” наркотики хлинули до України стрімким потоком. Зрозуміло, що майже одразу знайшлися вітчизняні „дилери”. Знайшлися й „вітчизняні виробники” – лише у 2000 році на території Україні співробітниками УБНОНа були ліквідовані 93 підпільні нарколабораторії...
З чим Україні, так би мовити „поталанило” в плані наркотиків та наркоманії на початковому етапі - так це з географічним станом. Країна ідеальна для наркотранзиту. Саме крізь Україну сьогодні проходять два найважливіші наркошляхи – „Шовковий”(Центральна та Східно-західна Росія – Україна – Східна Європа) і „Балканський” (Центральна та Східно західна Азія – Балканський регіон – Україна – Західна Європа). Першим шляхом йде героїн та гашиш, по другому – переважно, героїн. Але й це не все. Транзитом везуть кокаїн з Латинської Америки, гашиш з Східної Африки. Втім стійку першість в організації каналів постачання й транзиту наркотиків, крізь нашу країну тримають наркоділки з Пакистану, Афганістану, середньоазіатських країн – колишніх республік СРСР.
А ще наркоманія, окрім інших страшних властивостей, має одну – мабуть, найжахливішу. Вона постійно „молодшає”.
Вперше масові оперативні заходи з виявлення споживачів наркотиків в дитячому та підлітковому середовищу, а також, що вкрай важливо, осіб, котрі збувають смертоносне „зілля” саме в цьому середовищі, було проведено в Україні в 1998 році.
Протягом місяця на території усієї країни було перевірено близько 12 тисяч місць навчання неповнолітніх: шкіл, ліцеїв, ПТУ та вищих навчальних закладів. У відпрацюванні брали участь більш ніж 15 тисяч співробітників кримінальної міліції у справах неповнолітніх, служби по боротьбі з незаконним обігом наркотиків, карного розшуку та інших міліцейських служб. Під час операції на території навчальних закладів, що їх було перевірено, міліцією було вилучено близько 65 кілограмів наркотиків!