Перехрестя долі, стр. 112
За даними МВС та Мінздраву України в країні у 1998 році було близько трьох з половиною тисяч неповнолітніх споживачів наркотиків, і більше тисячі дітей та підлітків, що мали діагноз „наркоманія”. А вже на 1 січня 2001 року ця цифра зросла... у чотири рази!
Відповідно до даних Мінздраву України, що їх було озвучено у 2001 році, на той момент від 8% до 26% школярів віком 13-16 років хоча б один раз вживали наркотики. Наразі, компетентні люди вже тоді визнавали, що не те що істинної, або хоча б приблизно достовірної статистики щодо наркоманії в Україні не існує. Цифри, що ними оперувало МВС, Мінздрав, суспільні організації і незалежні соціологи, як правило, відрізнялися поміж собою у декілька разів. Але всі вони були жахаючими та невтішними.
Українська міліція, без перебільшення, докладала величезних зусиль у боротьбі з цим злом. В той час, коли мені довелося керувати її кримінальним блоком, акцент у боротьбі з незаконним обігом наркотиків у країну було перенесено з відловлювання та „документування” наркоманів-споживачів на знешкодження розповсюджувачів, викриття та знищення угрупувань збувальників наркотичних засобів, припинення діяльності нарколабораторій. Співробітниками підрозділів БНОН були засвоєні та використовувалися ті методи оперативної роботи про які вони раніше могли лише мріяти - оперативні закупки, контрольовані постачання. Їх ефективність у боротьбі з торговцями „зіллям” важко було переоцінити.
Викриття та ліквідація в „двохтисячні” роки більше 120 міжнародних каналів постачання контрабанди наркотиків до України, дозволило вилучити з незаконного обігу вуличної наркоторгівлі, близько 880 тисяч доз героїну та кокаїну, 35 доз найнебезпечніших амфетамінів „Екстазі” , більш ніж 400 марок ЛСД. Лише в 2000 році було знешкоджено майже 2,5 тисяч злочинних угрупувань наркоділків, 29 з яких мали ознаки організованості. Було вилучено більш ніж 29 тон наркотичних засобів й психотропних речовин, припинена діяльність більш ніж 900 центрі їх підпільного виготовлення.
Паралельно із вирішенням „нових” наркотичних проблем, не забувалися й „старі”. Частково ті, з котрих починалася служба БНОН в Україні. До того ж, тепер їх намагалися вирішувати не „наскоком”, а з розумом.
У 1996 році в Україні дозволили сільгосппідприємствам вирощувати мак. Наразі, виключно зернових чи то маслинних сортів (на 1 кг зерна маку ці рослини дають 0,3 кг макової соломки, тоді як в опійних навпаки – отримуєш 1 кг маку й 3 кг соломки). Разом з цим є ще один, вкрай важливий момент – коли з опійних сортів маку наркотик можливо отримати безпосередньо на полі, трохи підрізавши стеблину чи то чашечку, то з зерновими в полі таке зробити неможливо. Щоправда, усе одне, навіть ці сорти є снодійними, і, за великого бажання та зусиль, наркотик з них отримати все ж таки можливо.
Саме тому вирощування маку в країні пов’язано з ліцензуванням й великою кількістю умов та обмежень. Аби займатися цією справою, сільгоспвиробнику потрібно зібрати більш ніж 10 документів і отримати ліцензію в обласному відділі з контролю за обігом наркотиків. Її можливо отримати, якщо плантація знаходиться не ближче ніж в 1 кілометрі від автомагістралей державного значення та залізничних шляхів (стосовно віддаленості від населених пунктів жодних вимог не має), якщо будуть посіяні сорти, що зареєстровані в Україні, і якщо є спеціальна техніка для утилізації „соломки” безпосередньо на полі. Окрім цього, повинна бути укладена угода щодо охорони плантації державною службою охороною.
Також, потрібно отримати квоту на вирощування маку, забезпечити те, аби в роботах з його вирощування та збору не брали участь неповнолітні, ті, хто має судимості за тяжкі злочини, що не були погашені, особи, котрі хоч раз притягалися до відповідальності за вживання та незаконний обіг наркотиків та ще певний перелік категорій громадян.
І готування документів задля отримання дозволу на посів починається з отримання дозволу від обласного Управління внутрішніх справ. Втім, я чудово пам’ятаю ті часи, коли такі дозволи видавалися виключно на рівні МВС.
Паралельно з усім цим, у 2009 році в Україні більш було посилено відповідальність за незаконний посів та вирощування снодійного маку й конопель. За „плантацію” від 100 до 500 рослин снодійного маку і від 10 до 50 рослин конопель – штраф від 1,7 тисяч до 8,5 тисяч гривень. Чи то – арешт строком до 6 місяців, або обмеження волі до 3 років. За аналогічні дії особам, котрі вже притягалися до відповідальності за подібні злочини, а також за незаконний посів та вирощування снодійного макі в кількості від 500 і більше рослин, чи то 50 і більше рослин конопель, „світить” строк позбавлення волі від 3 до 7 років з конфіскацією рослин, земельної ділянки, на котрому їх вирощували.
Втім, яку б кількість проблем, що пов’язані з наркоманією, незаконним обігом наркотиків, не вирішували б, та не намагалися вирішувати співробітники правоохоронних органів , незмінно з’являються нові, котрі потребують адекватної оцінки, аналізу й, за можливості, більш оперативного реагування.
Посеред них ми можемо назвати й ті, що йдуть „рука об руку” з наркоманією з 90-х років минулого століття - СНІД, питання лікування, медичної та соціальної реабілітації споживачів наркотиків, і різноманітні спроби пригасити хвилю наркоманії „ліками”, що наразі є мало не більш злими ніж сама хвороба. Мова в даному випадку стосується експериментів, що мали назву „замінної терапії” за допомогою того ж такі препарату метадону, ставлення до котрих у більшості експертів та практиків (перш за все – з правоохоронних органів) було й залишається досить негативним.
Все це я кажу, аби підвести свою розповідь до тези, що давно становить аксіому для людей, що мають реалістичний погляд на життя і знайомі з