Злата (СИ), стр. 65
карті «Флорида. США». Обличчя хлопця, який стояв поруч з ним на зображенні було смутно знайоме.
- Це мій друг, Гас, – пояснював Віктор. – Це з ним у нас сталася дуель.
Здається, я бачила його разом з Ескалантом на фотовиставці в УБ, там де вони тримали кубок переможця...
- Ясно! – протягнула я
Цікаво, коли у нього вперше з'явилася дівчина? Судячи з останніх фото, де він дивився в об'єктив своїм
гіпнотичним поглядом, це сталося дуже рано.
- Щось не так? – помітив він мій похмурий погляд.
- Та ні, – зітхнула я. – Лише, подумала, що ти, очевидно, давно користуєшся популярністю серед дівчат.
Він посміхнувся:
- Ти хочеш знати подробиці?
- О, ні! – запротестувала я.
Віктор усміхнувся, а я подумала, що мене вічно будуть дошкуляти подібні думки. І занесло ж мене закохатися
в цього плейбоя. А скоро він стане моїм чоловіком...
148
Мій чоловік. Це словосполучення звучить так хвилююче і... збудливо.
- Хм... - повернулася я до свого нареченого і зустрілася з його шоколадними очима. – Я щось задумала.
- Мені варто хвилюватися? – схилив набік голову Віктор, виділяючи чуттєвість.
- Ну, може трішки! – я кинула на нього лукавий погляд й закусила губу в передчутті.
Поклавши йому руки на груди, я легенько штовхнула назад і Віктор сів на своє ліжко. Я поставила коліно між
його ніг та натиснула на нього, змушуючи підкоритися мені й лягти на спину:
- Ти створив мені спогади на моєму ліжку, - мовила я, нависаючи над ним. – Хочу зробити щось подібне.
Очі Віктора загорілися вже знайомим чорним вогнем.
- Швидше ти втілюєш в життя мої юнацькі мрії, крихітко.
Я усміхнулася, і схилилася до Віктора. Провівши пальцем по його губах, я почула, як його серце гулко стукало
під моєю долонею, а дихання припинилося. Мені подобалося відчуття влади над цим чоловіком. Як же
приємно усвідомлювати, що мої дотики настільки їм бажані. Відчуваючи себе жахливо зіпсованим дівчиськом
й находячись від цього в захваті, я повільно розстебнула його сорочку.
Віктор не спускав з мене очей. Це, до біса, заводило.
Я торкнулася пальцями його засмаглої грудей, і стала цілувати область навколо його рота. Лише на мить я
легенько торкнулася язиком його губ спочатку нижньої, а потім верхньої. Віктор потягнувся до мене, бажаючи
поцілувати, але я відсторонилася, легенько похитавши головою й поклацав язиком, мовляв: «А, ні – ні!..»
- Ти граєш з вогнем, крихітко! – хрипко мовив він, коли я стала покусувати мочку його вуха.
- Азарт - моя слабкість. Ніяк не можу встояти...– роблено поскаржилася я йому.
Він не стримав стогін, коли я торкнулася губами його шиї і спустилася до грудей. Шкіра Віктора була
бархатистою і цей аромат, який підкорив мене з першої нашої зустрічі, зводив з розуму, перетворюючи в
спокусницю.
Піддавшись природного пориву, я ковзнула рукою від його губ, шиї, грудей завмерла на мить на рельєфному
животі і рушила нижче, до доказу його бажання володіти мною.
Віктор завмер, але лише на мить, варто було мені тільки накрити рукою його збуджену плоть, як він з
тваринним риком різко забрав мою руку.
І ось, вже я лежала на спині, а він панував наді мною. Його обличчя здавалося засмаглішим, а очі - зовсім
чорними.
Віктор тримав мої руки, притиснувши до ліжка, і пристрасно припав до моїх губ, цілуючи і покусуючи їх.
Я шалено хотіла його. Моя кров скипіла, і пульсувала у вухах, луною відбиваючись у свідомості його ім'ям...
Різкий дзвінок мобільного розрядив ситуацію.
Віктор, немов прокинувся і відпустив мої руки. Він перекотився й встав з ліжка.
Я, не приховуючи свого розчарування, дивилася, як він намагається врівноважити подих, щоб відповісти на
дзвінок.
- Так, Хоак, – він говорив, ледве здавленим голосом. – Ну і є результат?.. Твою... !
Лице Ескаланта замість зосередженого, стало дуже сердитим. Я з острахом дивилася, як він ходив по кімнаті з
кутка в куток.
149
- Чорт, якщо це... спливе хоч де-небудь!.. Гаразд, до зв'язку.
Він відключив дзвінок і провів рукою по волоссю.
- Щось сталося? – сповзаючи з ліжка, стривожено запитала я.
Віктор зітхнув.
- Та все цей мобільний! Очевидно, хтось вкрав його, – чулося невдоволення в його голосі. – Там фото і відео....
Не хотілося, щоб воно потрапило в руки... преси.
- А що там? Щось заборонене? – моя уява вже малювала найгірші картини з розгульного життя цієї трійці.
Настрій почав псуватися.
- Нічого такого там немає, крихітко, - розуміюче посміхнувся Віктор. – Я не хочу, щоб особисте стало
суспільним.
Я кивнула головою. Заборона самій собі на спроби засумніватися в ньому або в його вчинках, діяв на мене як
стоп-кадр для моєї свідомості.
Ескалант поцілував мене в лоб, і погладив по волоссю:
- Це я на тебе так впливаю?
Я здивовано хлопнула віями.
- Я про те, що ти творила зі мною тут, пару хвилин тому.
Я почервоніла і опустила очі.
- Найшло щось... - пробурмотіла я, відчуваючи, як щоки горять від сорому.
- Ей, - торкнувшись мого підборіддя, Віктор змусив мене подивитися на нього. – Це було нереально
сексуально, крихітко.
Тепер я зашарілася від задоволення.
- Нехай частіше щось подібне знаходить на тебе.
Ми попрямували до виходу з його кімнати. Віктор на ходу застебнув сорочку й заправив її в брюки.
- Ця кімната колишньої вже не буде! – жартівливо зітхнув він, зачиняючи за нами двері.
Я підстрибнула, відчувши легкий хлопок по моєму м'якому місцю. На мій обурений погляд Віктор розвів руки:
- Не встояв. Пробач.
Розділ 35
День чотирнадцятий. Захід
Цей день був напрочуд приємним. І ніщо не віщувало такий сумний фінал мого щастя.
В університет я приїхала разом з