Злата (СИ), стр. 31
повзають в рані головного героя.
Бр-р-р-р...!
- А як на мене... - вставила свій п'ятак Марі, скривившись, але не відвернувшись. - Фу, гидота! Так от, як на
мене так краще за Паттісона нікого немає!
- Ось здивувала! – реготнув Ейд
- Так новина! – я підтримала його і відповіла на його мовчазний жест «Дай п'ять!».
На величезному екрані телевізора Ескаланта криваві сцени були надто жорстокі, і мені доводилось
повертатися до Ейда.
- Ну? Все? – я чіплялася до нього, виглядаючи з-за його плеча.
- І чого ти там боїшся? - бурчав він. – Кров малинового кольору! Сміятися треба!
67
Я хотіла щось відповісти, але ненароком знову подивилася на Віктора. Той буквально спопеляв поглядом мене
і Ейда. Але побачивши, що я дивлюся, відразу відвернувся до екрану.
Я подумки задалася питанням, чим викликана така агресивна реакція. Хоча може мені здалося?
- Адріан, мені потрібна твоя допомога! – оголосив Віктор, різко встав на ноги і не чекаючи відповіді,
попрямував на кухню.
- Йду, йду! - незадоволений Ейд пішов слідом за Ескалантом.
Я, підібравши під себе ноги, була захоплена фільмом. Навіть не помітила, як надто збуджена Марі підсіла до
мене, відчайдушно вимагаючи моєї уваги.
- Невже ти нічого не помітила? – шепотіла вона мені на вухо.
- Ні, а що...?
- Так він ревнує тебе до Ейда! – її посмішка була трохи дурнувата.
- Хто?! Ескалант?! – я ошелешено подивилася в бік хлопців, які явно про щось сперечалися.
- Так! Ти б бачила, як він дивився, коли ти так мило ховалася за плечем Адріана! Я думала, він його зараз
вдарить! – Марі явно була в захваті.
- Ти-то чого радієш?
- Як це? Мою найкращу подругу ревнує плейбой Ескалант!.. Все, йдуть!
І вона, як ні в чому не бувало, повернулася на своє місце й вже звідти підморгнула мені.
Звичайно, мені б хотілося вірити в його ревнощі. Але хіба це не ознака власницьких почуттів, інстинктів
мисливця? Адже йому просто хочеться, щоб його здобич ніхто не зловив перший. І немає в цьому ніякої
романтики, тільки холодний розрахунок.
Немов на підтвердження слів Марі, я відчула присутність Віктора. Він сідав на місце Ейда.
- Звідти краще видно, – невинно відповів він на моє німе запитання. – Це була виключно ідея Адріана!
- Ну так, звичайно! – мені вже набридала ця гра в кішки-мишки. - Де в тебе ванна?
- По коридору і наліво. Я покажу! - він встав разом зі мною.
- Дякую, сама впораюся.
Розправивши плечі, я пройшла в зазначеному напрямку. Так, пора забиратися звідси. Якщо Марі відмовиться
їхати, поїду додому на таксі одна. Але ночувати тут я не залишуся.
Замислившись, я переплутала сторони і відкрила двері праворуч. Не встигла переступити поріг, як зрозуміла,
що помилилася. Я дивилася на величезну спальню з вікном у всю стіну і неймовірних розмірів ... ліжко.
Чому мене зацікавив саме цей предмет меблів? Я з цікавістю вивчала його на відстані. В цьому було щось біса
заборонене, але й настільки ж привабливе. Ліжко було виключно в сучасному стилі. Під стать спальні. Все в
біло-сірих тонах і без балдахіна, звичайно.
Недоречно згадала побаченого нещодавно на пів оголеного Ескаланта, і моя уява вже малювала картину
сплячого на животі красеня-господаря тут. .
- Так, це моя постіль! – пролунав біля мого вуха тихий голос Віктора.
68
Я буквально підстрибнула від несподіванки і розвернулася до нього, сильно бажаючи, щоб насправді це була
надто реалістична галюцинація. Чи привид колишнього господаря, на худий кінець!
А ні! Переді мною сфокусувалося задоволене обличчя Ескаланта з посмішкою на всі його тридцять два зуба.
Чи скільки їх там у нього в роті?
- Я...я помилилася! Переплутала двері! – видихнула я виправдання, відчуваючи, як червонію під поглядом
шоколадних очей.
- Я так і подумав, – склав руки на грудях самовдоволений негідник, і кивнув головою в протилежному
напрямку. – Ванна кімната там.
- С-спасибі! – я швидко пішла в сторону, куди він вказав.
- Злата?
Я завмерла, підібгавши губи і, знехотя, обернулася.
- Мені подобається, як ти червонієш.
Ескалант все ще посміхався. А мені подобалася його усмішка, він ставав таким справжнім, земним...
- До тебе, я не знала, що вмію це робити! - чесно зізналася я і увійшла в кімнату, яку шукала.
Намагаючись привести свою емоційну хитанину в більш-менш стабільний стан, я роззирнулася. Величезна
біла ванна кімната з душовою кабінкою і великим дзеркалом над двома умивальниками.
Цікаво, скільки дівчат тут побувало?
Я труснула головою, намагаючись прогнати картинку натовпу дівок, що приймали душ, після... Ні, про це
краще не думати!
Під час миття рук, я помітила серед різних предметів гігієни, синій флакон духів. Не втримавшись, я взяла
його в руки і понюхала.
О, так! Ось воно, джерело його запаху. Я прочитала назву «Versace Eros».
Хм, дуже підходяща йому назва! Цей хлопець, навіть аромат вибирає під стати свого іміджу! Я похмуро,
поставила квадратний флакон назад.
Залишок фільму мені вдавалося дивитися з трудом. Марі з Ейдом вже дрімали, і тільки ми з Віктором були
глядачами з витримкою. Хоча останній зовсім забув про оскароносну кіноісторію і, не соромлячись, дивився
на мене. Це стрімко руйнувало мою стіну напущеної байдужості.
- Ти зневажливо ставишся до творіння Рідлі Скотта! – не витримавши, сказала я.
- Що ти тоді скажеш про них? – усміхнувся Ескалант і кивнув у бік моїх друзів, які трішки хропіли.
Я не стримала короткий смішок, але поглянувши знову на Віктора, повернула свою серйозність.
- Так справа не піде, – я дивилась в його обличчя, іноді освітлюване потужним екраном телевізора. – Друзі так
не поводяться.
- А що я роблю? Адріана ти навіть обіймала. Я ж всього лиш дивлюся!
Він не перетворює мою кров у окріп одним лише поглядом, на відміну від тебе!
- Якщо ти будеш продовжувати в тому ж дусі, дружити в нас не вийде. – Сказала я вголос іншу свою думку.
Ескалант накрив мою долоню своєю рукою, ніжно стискаючи її.
69
- Ти для мене ніколи не будеш просто другом.
Це легкий дотик, його тихий голос, немов просочений спокусою.... Занадто маленький простір нас розділяв,