Злата (СИ), стр. 30

все в процесі доопрацювання.

- Та вже така сором’язливість?! Тобі не йде! - заспівали, друзі, увалюючись в простору квартиру.

65

Було дуже цікаво, але я не могла вести себе так зухвало, як це робили Марі і Ейд. Мені не дозволяла природна

делікатність, ну і пильний погляд Віктора, який стояв збоку. Чому мені здавалося надто інтимним перебування

тут?..

Квартира була величезною і студійного планування, з оригінальними стінами з цегли. Я миттю закохалася у

вікна. Вони були величезні на всю стіну, за ними заворожуюче мерехтіла нічна Барселона. А вдень, напевно,

тут дуже сонячно... Величезний телевізор на стіні, м'який коричневий диван і два крісла, на ніжках, що

крутяться; барна стійка відокремлює зону кухні, їдальні і камін. Не такий, як у Холмса, але дуже затишний і

сучасний. Меблі, стіни і підлога були приблизно в одному кольорі, що переходить від світло-бежевого відтінку

до темно-рудого.

- Як тобі? – тихо запитав Віктор, поки гості вже полізли в холодильник за провізією зі словами: «Що тут у

нас?».

- Дуже-е-е-е... по-холостяцьки! – чесно сказала я, подивившись, нарешті, на обличчя господаря.

Він якось занадто відверто, ставив це питання. Чи моя уява розігралася? У всьому винен цей аромат парфумів,

спочатку виходить від нього, а тепер відчувався в повітрі житла.

- Не збагну: це добре чи погано? – підняв брови Віктор.

- Може, коли всі допрацюєш, буде видніше? – я ухилилася від відповіді, викликавши його вродливу посмішку.

- Що тебе не дає зробити це хоч завтра?

Ми пройшли вглиб квартири, де вже розташувалися Марі і Ейд, який включав музику на сучасному

музичному центрі.

- Цю квартиру мені подарувала прабабуся. А от усе те, що я хочу бачити тут я повинен заробити сам,- пояснив

він.

Я здивовано розкрила рот, не зовсім впевнена чи правильно зрозуміла:

- Тобто заробити? Ти ж спадкоємець, аристократ і все таке...

- Ти погано знаєш мою сім'ю, – м'яко посміхнувся він. – Вина?

Я кивнула на автоматі, попленталася за ним до барної стійки й сіла на високий стілець. Він почав розставляти

два келихи і дістав пляшку, не припиняючи розповідь:

- Не пам'ятаю, скільки цій традиції, але більше півстоліття точно. У нашій родині, перш ніж отримати доступ

до трастового фонду потрібно попрацювати з моменту закінчення навчання вісім років. Але не просто

працювати. Ми повинні за цей період визначитися, чим хочемо займатися далі. По закінченню терміну надати

переконливий план розвитку сімейного бізнесу. Так, мій прапрапрадід, вирішив устерегти гроші сім'ї від

майбутніх марнотратників життя.

- А що якщо план не буде переконливим? – підперши голову кулаком, запитала я, абсолютно заінтригована.

- Тоді, всі роки нанівець. Тебе обзивають безглуздим і марним. Не так грубо, звичайно, – усміхнувся він,

побачивши ще більший подив в моїх очах. – Але сенс той. Дають додатковий час на виправлення. Якщо ж і це

не допомогло, то залишають на піклування більш кмітливого родича. Ну, а він вже вирішує, твою подальшу

долю.

- Що це ви тут обговорюєте? – весело защебетала Марі, повиснувши на мене зі спини. - Нічого собі, Ейд! Йди-

но сюди! Тут у нас одноосібники завелися!

Я посміхнулася, все ще переварюючи інформацію, і перевела погляд на Віктора. На мить я побачила його

роздратування, з яким він дивився на друзів, але поглянувши на мене, посміхнувся.

66

- Ну й де там твоя «Монополія», Ескалант! Заради чого ми взагалі сюди їхали! – жартівливо обурювався Ейд.

- Вже несу! - пробурчав той.

Розділ 15

«Versace Eros»

Близько двох годин під неймовірний дикий регіт ми грали в «Монополію». Враховуючи свій гуманітарний

склад розуму, я програлась повністю. Марі ще якось тримала свій «бізнес» на плаву, а ось абсолютними

«монополістами» були Віктор й Адріан.

Переміг Віктор, і ми відзначили його перемогу: дівчата зробивши по ковтку вина, а хлопці - пива зі скляних

пляшок. Адріан дуже засмутився, жбурнув свої фішки і звинуватив, спочатку Віктора в шахрайстві, а потім нас

за те, що сміхом і жартами збивали його аналітичний погляд на планування гри. Ми всі посміялися, а Ескалант

запропонував йому вибрати фільм, щоб компенсувати поразку.

В підсумку, під обурення Марі, яка наполягала на «Сутінках», ми влаштувалися дивитися «Гладіатора». Я

зовсім не засмутилася, мені подобався цей фільм. А історія Белли та Едварда, завдяки подрузі, мені встгла

набриднути набридла.

Час прийшов скуштувати наш остиглу вечерю з фаст-фуду, але під хороше кіно не грішно підкріпитися

тисячами калорій. Під таким гаслом, ми поглинали розігріту їжу.

Я з Ейдом розмістилася на дивані, а Марі і Віктор освоїлися в кріслах. Я бачила цей фільм рази три, не менше,

але все ж було цікаво. А ось друзі любили пожартувати в особливо зворушливий момент або якось

прокоментувати.

Тільки Ескалант мовчав. Розвалившись у кріслі і закинувши зігнуту ногу в коліні на іншу, він попивав з

пляшки пиво. У цей момент він був еталон брутальності. Зрідка, я дивилася на нього, відчуваючи погляд, який

він зразу ж відводив.

На одну мить, я уявила, що ми разом. Немає ніяких інтриг, брехні і підозрілості. Ми з ним сиділи б так само,

дивилися кіно, тільки як пара... Він обіймав мене, моя голова лежала на його грудях, відчуваючи ритм дихання

і биття серця. А потім, я б підняла до нього обличчя і поцілувала ямочки на його вилицях, а він мої губи...

Я відігнала ці мрії як можна далі. Цей світ дуже жорстокий і корисливий. А він не з тих хлопців, які будуть

дивитися слізні мелодрами заради своєї дівчини.

- І все ж даремно йому дали «Оскар»! - з виглядом знавця, оголосив Ейд.

- Я не згодна. Кроу чудовий актор! – обурилася я, і ткнулась в його плече, щоб не бачити момент