Как котенок Правду искал, стр. 11
пильно вдивляючись в допитливого котика, який уважно слухав старого, не
перестаючи милуватися то світлячками, то зірками. – Хто вміє чекати, той
дочекається найкращого…
- Значить, якщо Іван Правду не знайшов, наше Добро в інший будинок
переїхало? - злякано запитало кошеня.
- Ще ні, не переїхало, - відповів старий. - Якщо ти в ліс за нього пішов,
а Іван хоче Правду знайти, щоб мамі повернути гарний настрій, і мама не
сварила його, то Добро ще живе у вашому будинку. Але поквапся запросити
в будинок Чесність, і тоді ці троє збережуть Щастя у вашому домі.
- Та де ж мені Чесність шукати? - допитувалося кошеня.
- Де обгортки від цукерок, там і Правда... - із загадковою посмішкою
відповів Боровичок. - А тепер поспішай, інакше твоя мама хвилюватиметься.
Світляки проведуть тебе, щоб ти не заблукав у темному лісі.
- Дякую вам, дядьку Боровичок! - вигукнуло наостанок кошеня і
помчало слідом за світлячками.
Дорога виявилася не такою вже й довгою, якою здавалася на перший
погляд, коли він шукав Боровичка. Незабаром Мурзик опинився біля вже
знайомого ставка. Він весело подякував тітоньці Воді і дідусеві Бору за
допомогу, розповів їм, як знайшов Боровичка, і що він йому порадив. Вони
побажали кошеняті удачі, і той бадьоро рушив до будинку. Там на нього
чекала, хвилюючись, мама-кішка. А поруч з нею і його друг Іванко.
Котик задоволено потягнувся, влаштувавшись на колінах хлопчика,
який гладив його по голівці і спині, і став муркотіти мамі-кішці про те, що
дізнався в лісі. Мама-кішка слухала його уважно, і щойно малюк заснув на
руках у свого друга, увійшла в будинок. Обійшла всі його закутки, розпитала
мишу, яка жила в норі, озирнулася уважно. І тут вона побачила блиск в кутку.
Це місяць допомагав мамі-кішці знайти Правду і світив на яскравий фантик в
кутку, біля ліжка Михайлика.
Хлопчик сидів за столом і читав казку. Мама-кішка голосно нявкнула,
привертаючи до себе його увагу. Хлопчик невдоволено відірвався від
читання і повернувся до неї. Кішка дряпнула блискучий фантик, і той голосно
зашурхотів. Вона подивилася пильно на хлопчика, на фантик і на двері в
дитячу кімнату. Хлопчик насупився, але нічого не сказав. Кішка встала,
пройшла до іншого ліжка і, присівши біля нього, стала вмиватися. Так могло
б здатися на перший погляд. Насправді ж, мама-кішка від сорому сховала
лапкою мордочку, і Михайлику, який це зрозумів, теж стало соромно за себе.
Адже Добро все ще проживало в їхньому будинку, а хлопчикові зовсім не
хотілося, щоб його брат і мама сумували.
Хлопчик взяв з підлоги фантик, який кинув там зранку, і поплентався
«здаватися». Мама-кішка провела його задоволеним поглядом і повернулася
на поріг, до свого кошеняти, яке уві сні перебирало лапками і мурчало, немов
все ще було в лісі та зустрічало там дивовижно добрих, чуйних тварин і
птахів.
Мама-кішка дуже пишалася кошеням - адже її синочок був справжнім
вірним другом для Іванка.
Михайлик тим часом увійшов до зали, де мама і тато сиділи в кріслах і
читали.
- Мамо... - неголосно покликав хлопчик, присоромлено відводячи очі.
Мама відразу ж звернула на нього увагу, відклавши книгу.
- Що трапилося, Михайлику?
Хлопчик простягнув їй фантик від цукерки і зізнався:
- Мені дуже соромно, що я сказав неправду сьогодні вранці, коли ти
мене запитала, хто розбив вазу. Це я потягнувся за цукеркою, але не дістав і
ненавмисно скинув її.
- Але чому ж ти мені одразу не сказав? - здивувалася мама, і тато теж
відклав книгу, уважно слухаючи їхню розмову. - Хіба я не вчила тебе завжди
бути чесним?
- Вчила, - кивнув хлопчик. - Але я подумав, що ти страшенно
засмутишся, якщо дізнаєшся, що це зробив я.
- Вірно, синку, - відповіла мама, саджаючи його до себе на коліна,
ласкаво пригортаючи ближче. - Але ще більше я засмутилася б, якби
Чесність залишила наш будинок разом із Правдою.
- Адже тоді ми всі назавжди втратили б Добро і Щастя, - сказав тато. -
Хіба це було б добре?
- Ні, - Михайлик похитав головою і міцно обійняв спершу маму, а потім
тата. - Я більше ніколи не буду обманювати. Адже Добро і Щастя повинні
бути в кожному домі! І в нашому теж!
Іван увійшов до кімнати побажати всім на добраніч і побачив, як мама,
тато і братик обіймаються. Мама посміхалася і більше не сумувала. Іванко
так зрадів цьому, що також кинувся в обійми батьків і брата.
Братик довірливо розповів Іванкові про цукерки і розбиту вазу.
- Я такий щасливий, що Правда знайшлася! - вигукнув хлопчик, і
батьки розсміялися.
Але більше всіх був щасливий маленький Мурзик, який знайшов
Правду і допоміг зберегти в будинку Щастя.
листопад 2015 року
Мій дорогий юний читачу і його люблячі батьки!
Разом з кошеням ми пройшли довгий шлях і допомогли йому
відшукати Правду. Але чи пам'ятаєте ви його ім’я?
________________________________________
А кого він зустрів на своєму шляху?
___________________________________________________________
_________________________________________________________________
_________________________________________________________________
_____________________
Кошеня - вірний друг?
___________________________________________________________
_________________________________________________________________
______________
Спробуй разом з батьками намалювати