Перехрестя долі, стр. 142

2102 року в Укрпошті змінилося керівництво. В цей період часу я з посади начальника безпеки та заступника директора ДППЗ „Укрпошта” був переведений на посаду, де відповідав вже лише за охорону праці та дотримання пожежної безпеки. І я мав такі, правду сказати, „серйозні” обов’язки, що якби я навіть дві доби проспав, не виходячи з кабінету, то ніхто б цього, напевно, і не помітив би. Але, напевно, така „робота” тодішнє керівництво влаштовувала – принаймні, нового керівника української пошти – часів передостаннього президента, я й на очі не бачив.

Саме на пошті я працював в період революції Гідності. Головпоштамт Київського УДППЗ Укрпошти не працював. Його ніхто не захоплював – ми самостійно прийняли рішення і впустили демонстрантів, і вони зайняли перший поверх, влаштувавши там шпиталь. Всі інші поверхи, на яких розміщувалися чисельні підрозділи та структури української пошти, залишилися недоторканими і не зазнали збитків.

Останнім моїм місцем роботи став Фонд Соціального страхування по тимчасовій непрацездатності.

Принаймні, я тепер знаю напевно – життя триває й після уходу у відставку. Якщо, звісно у тебе є бажання працювати і приносити користь Україні та її громадянам.

Крайня

Ось і заключний розділ прочитаної книги. Кожен, сподіваюся, зробив свої висновки. Хотілося б, аби вони були об’єктивними – особливо стосовно правоохоронної праці.

Сьогодні ця щоденна, важка та небезпечна робота з людьми, допомога у біді, захист порушених інтересів, а, нерідко, й ліквідація дій, що здатні завдати шкоди населенню, активно триває. Чи завжди в повному обсязі виконуються задачі тими співробітниками, котрі присягали на вірність Україні та її народові? Нажаль – ні, зрозуміло, та, зрозуміло, що раніше теж так було.

Пояснювати причини не стану. Ми навчилися цьому давно і успішно використовуємо набутий досвід протягом багатьох років.

Мій висновок, котрий ґрунтується на багаторічній службі в органах внутрішніх справ, не видається новим – 95% успіху залежить від керівника, рівня його підготовки, мислення, вміння ставити та виконувати рішення, що прийнято, контролювати та вимагати їх здійснення вчасно, і, головне – не зважаючи ні на що, змінювати недбалих підлеглих, жорстко та справедливо підтримуючи дисципліну.

Спираючись на викладене дозволю собі дати декілька загальних порад, котрі будуть корисні правоохоронцям-керівникам. Якщо вони вам відомі – чудово!

Порада перша – не забувайте знайому з дитинства картинку, де зображено чаплю, котра намагається проковтнути жабу. Остання, перебуваючи до половини у дзьобі, схопила та стисла лапками довгу шию чаплі, перешкоджаючи їй проковтнути себе. Підпис: „Не здавайся ніколи!” Саме ці дії повинні бути притаманними кожному керівникові тому, що їх відсутність завжди впливатиме на колективний успіх. Це вміння, що полягає в здатності протистояти чужій волі чи то події, обов’язково допоможе здобути перемогу. Прикладів у правоохоронній та іншій діяльності безліч, і незважаючи на те, що не всі вони мають позитивний результат, головне – використовувати всі засоби задля досягнення мети. Стверджуючи важливість сказаного, наведу як приклад дуже коротку промову, автором котрої був 90-й літній Уїнстон Черчилль. Він сказав: „Ніколи не здавайтесь – ніколи, ніколи, ніколи, ніколи ані в великому, ані в малому, ніколи не здавайтесь, якщо це не суперечить гідності та здоровому глузду. Ніколи не піддавайтесь силі, не піддавайтесь очевидній могутності ворога, що переважає”. Історія підтвердила ці слова знаменитого політика, впевнений, що так само відбуватиметься й сьогодні.

Порада друга – якщо не знаєш, що і як робити – дій згідно Закону. Гадаю, що додаткових пояснень це не потребує тому, що давно відомо – все, що зроблено інакше, навіть за досягнення тимчасових успіхів та благ, в подальшому призведе до неминучого краху – тим більш, у роботі правоохоронній.

Порада третя – альтернативи важкій праці керівника системи МВС, особливо оперативної, не існує. Ця діяльність повинна тривати безперервно в умовах постійної вимогливості, особистої відповідальності та контролю. Наразі, про роботу від ... до ... години, доведеться забути, що саме по собі є важкою справою. Вихідні трапляються, разом з цим, лише „у відповідності до оперативної обстановки”, аналогічно й відпустка. Бажаєш відпочивати - іди на пенсію.

До речі, аби розрадити – в книзі президента США Дональда Трампа „Міркуй як мільярдер”, написано про те, що той хто ходить у відпустку, взагалі не любить свою роботу. Не погоджуючись з цією думкою, скажу лише про те, що слід постійно навчатися відпочивати, відновлювати сили та підтримувати себе у формі задля подальшої діяльності.

Порада четверта – завжди прагни зростання, як у службовому, так і, особливо, в професійному відношенні. Долати у роботі невміння, і навіть „нелюбов” до тієї чи іншої справи. Не секрет, що переважна більшість керівників оперативних апаратів, є гарними сищиками, але не публічними людьми, фактично не вміють виступати задля широкої аудиторії. Недостатньо сильні вони й у підготуванні документів. тому й доручають ці справи підлеглим. Здолати це можливо лише завдяки постійному навчанню (для початку особисто відвідувати спецбібліотеку, та й вимагати цього від підлеглих), необхідно вивчати все нове та сучасне (наприклад, теорії „блакитного світла”, „відчиненого вікна”, поняття «лімітативна клаузула», що їх використовують за кордоном, та інше).

Отримуючи призначення на вищі керівні посади, оцінювати, перш за все, не їхні „можливості”, а власний досвід, вміння керувати людьми, авторитет, який маєш.

Порада п’ята – не витрачай даремно сили та час на непотрібну боротьбу з недругами. Завжди шукай можливість перетворити ворога на друга, за необхідності - жорстко контролюй, не вдаючись до приниження, наклепу та помсти. Завжди зневажай та борись із заздрісниками та лизоблюдами. Пам’ятай про те, що заздрість завжди призводить до зради.

Порада шоста – не дозволяй помилкам, несправедливій критиці, хибам у роботі, хворобам, сімейним проблемам порушувати впевненість у власних силах. Натомість – виправляй помилки та недоліки, мужньо концентруй сили на вирішенні головних задач.

Сьоме – і найголовніше – завжди пам’ятай про підлеглих, від діяльності котрих залежить успіх підрозділу, що ти очолюєш, знай про їхні проблеми та досягнення, стосунки у родині, виявляй турботу про здоров’я, знай їхні потреби та інші моменти, що забезпечують у колективі нормальні, доброзичливі стосунки.

І останнє – поліцейські не граються у політику, аби виконати