Поэзия и драматургия - Страница 54

Ця історія відбувається на початку буремних 90-х років. Після зухвалого злочину міліція заарештувала бандита на прізвисько Бабай. Він поки мовчить, але в будь-який момент може почати давати свідчення. Щоб запобігти цьому, кримінальний авторитет Рашпіль дає наказ чотирьом молодим бандитам привезти до України з Праги сестру заарештованого — Анжелу на прізвисько Чужа. Але у дорозі дівчина, яку обурило відношення до неї як до речі, починає свою криваву гру. Вона повертається на батьківщину з планом помсти, який і здійснює. Автор цієї книжки не з чуток знає той світ, що описує, тому ця жорстка історія вражає своєю відвертістю та відсутністю кримінальної романтики, що буває притаманна творам подібного жанру. Зовсім недавно за сюжетом «Чужої» вийшов художній фільм, прихильно зустрінутий глядачем.

Книжку «Сатирикон-XXI», яка охопила основний масив прозового й поетичного доробку Олександра Ірванця 50-річнний поет, прозаїк, перекладач та есеїст подарував собі до ювілею. До збірки увійшли вже відомі читачеві два романи Олександра Ірванця: «Рівне/Ровно» та «Хвороба Лібенкрафта», оповідання, які раніше вийшли друком у книжці «Загальний аналіз», та вірші, що їх можна прочитати на сторінках збірки «Мій хрест».

Окрім виданих раніше творів, книжка приваблює і новими творами: поемою «Білорусь» та оповіданням «Play the game». Відтак «Сатирикон-XXI» став своєрідним підсумком трьох десятиліть творчої діяльності автора.

Молодий поет із Чернігівщини яскраво заявив про себе талановитими творами у другій половині 80-х.

Нова його збірка — переконливе свідчення творчого зростання автора, плідного осмислення традицій і модерної поезії, й національного фольклорного набутку.

У новій книзі віршів Костянтин Москалець добірними текстами спростовує власну ж тезу про «заранні пошуки добірного народу»: цей Народ — Поети, які не загубились «у мандрах по чужих та рідних українах», які чують тишу Пречистої Діви Марії світанку, які вміють кохати Сосну й називати сестрою Лілею, — цей Народ є головною дійовою особою цієї збірки.

Вірші, вміщені під цією обкладинкою, виникали упродовж доброго десятка років і знаменували собою не завжди поступове та плавне поринання ідеалістичного юнака в досвіди, маски і тексти, в мову, в усе на світі, включно з любов'ю. Між «Піснею мандрівного спудея» чи «Казкарем» (обидва — 1980) і останнім на сьогодні циклом «Індія» (1990) лежить страшенно велика відстань довжиною в молодість. Усе це пережите і прожите. Тому ця книжка, можливо, є шлях. Чи цей шлях завершений?

Жоден шлях завершеним не буває. Даруйте нагадування.

Я відібрав сюди вірші з усіх трьох своїх збірок, але найбільше з останньої. Напевно, не всі з віршів, які ще й тепер мені подобаються, можна тут знайти. Ясна справа, тут немає тих, які тепер уже мені не подобаються. Але навіть у цих, «фаворизованих», я намагався іноді щось і якось позмінювати. Це не було переписування, а швидше переживання наново. Я вдячний нагоді знову побувати  т а м.

Залишаюся з любов'ю — до рослин, жаб, каменів і птахів, до трави і покручів, загалом до людей, до блазнів, астрологів і жонглерів, до ангелів, до Антонича, до Львова, до інших міст і країн, до вина поезії й поезії вина, до решти світу. До зустрічей —

Автор

* * *