Юмор - Страница 65
Комедія «Мина Мазайло» відрізняється оригінальним сюжетом, у якому переплетено культурно-соціальний та родинно-інтимний аспекти, містить галерею виразних характерів з індивідуалізованим культурним і національним світоглядом, насичена дотепними, пародійними, карикатурними, фарсовими сценами. У творі використано широкий діапазон живої і тому колоритної мови, що відбиває специфіку духовних та національних цінностей основних персонажів. Комедія характеризується широкою палітрою інтонацій та мелодійних візерунків — веселих, ніжних, мажорних, романтичних, елегійних, сумних, трагікомедійних і навіть фантасмагорійних.
Нищівна сила слова найпопулярнішого в післявоєнний час гумориста і сатирика спрямована проти фашизму, українського націоналізму, фальшивої буржуазної демократії. Поряд з цими гострополітичними творами — тут і високопоетичні усмішки про людей, що прикрашають нашу землю, славлять трудовими здобутками Батьківщину.
Цикл «Самостійна дірка» написано під впливом вражень від поїздок у тільки-но звільнені від фашистських окупантів західні області України. Таких поїздок в Остапа Вишні було щонайменше дві. Одна з них описана в нарисі «Дуглас», опублікованому в газ. «Радянська Україна» 9 лютого 1945 р. В Галичині, а згодом і на Буковині Остап Вишня познайомився з багатьма людьми, відвідав чимало сіл і міст, побачив сліди кривавих злодіянь бандерівських головорізів. Тоді, очевидно, й був задуманий цикл сатиричних творів про фашистських найманців. «Розуміється, що, сидівши в Києві, не вивчивши всього цього матеріалу на місці, мені трудно було б щось про них уїдливе написати, — згадував пізніше памфлетист. — Треба, значить, було їхати в західні області, знайомитися з обстановкою каїнової роботи ворогів, говорити з місцевими людьми, що докладніше знали роботу цих запроданців, доводилося говорити і з самими «героями» темної ночі та густої хащі» («Отак і пишу»).
До нової книги відомого українського письменника увійшли два романи об'єднані спільними героями — колгоспником із села Яблунівки Хомою Прищепою, його дружиною Мартохою, ладною позхичити односельчанам все, навіть власного чоловіка, Одаркою Дармограїхою та ін. У новому творі відомого українського письменника використаний матеріал сучасного українського села. Життя, характеристики, проблематика відображені своєрідними засобами так званої химерної прози, де органічно поєднуються елементи реалістичні й фантастичні, широко використовується багатство народної творчості.
Перше запитання до авторів: яке вони мають право, проживаючи в Києві, писати про Чорнобиль? Відповідь: стовідсоткове. Бо Лапікуриха походить з поважаних в тих краях старих родів Пащенків і Зайченків. Питання друге: чому автори, українці з діда-прадіда, багато років вивчали і досліджували такий своєрідний пласт життя єврейської общини в Україні як гумор єврейських містечок у так званій «смузі осілості»? Знову ж таки, в першу чергу, завдяки Чорнобилю, де разом з українцями та росіянами-старовірами жила у мирі і злагоді чимала єврейська община. З’ясувалося, що історії, почуті в дитинстві малою Наталкою від сусідів або розказані дідом і бабусею, вже стерлися з пам’яті навіть у самих євреїв (приклад - «хоробрий Янкель»). І нарешті - суттєве попередження. Так звані «єврейські анекдоти», котрі часто-густо й досі розповідаються в п’яних компаніях, вивішуються в Інтернеті і навіть видаються окремими книжечками не мають нічого спільного зі справжнім, непідробним гумором древнього народу, котрий упродовж століть жив на українських землях і створив вищезгадану і, на превеликий жаль, вже не існуючу культуру єврейських містечок.
Введите сюда краткую аннотацию