Детские приключения - Страница 46

Как жили люди триста лет назад? Прочитай эту книжку и ты совершишь путешествие в далёкое прошлое.

Вместе с мальчиком Демидкой пройдёшь сквозь многие опасности и приключения. Побываешь в палатах всесильного боярина Милославского. Заглянешь в страшный царский застенок, где часто пытали совсем невинных людей. Станешь свидетелем грозного народного восстания, которое получило название «медного бунта».

Впрочем, зачем много рассказывать? Книга-то перед тобой…

Разве могли подумать ребята, что такие приключения выпадут на их долю?

Они приехали в горы, на пасеку, чтобы отдохнуть во время школьных каникул, помочь дедушке в уходе за пчелами. А тут — встреча с таинственным незнакомцем, замурованная пещера и опасность на каждом шагу…

Приключенческая повесть, действие которой происходит в пионерском лагере на Алтае. В увлекательном сюжете автор поднимает важные вопросы современной педагогики.

Для среднего и старшего возраста.

Дорогие ребята! В этой книжке я рассказал о приключениях «рядового» Вовки Клюева на пограничной заставе, где командиром его отец и всего два человека детей. Ох, как пугал Вовку его армавирский дружок Сенька-тюбетейка, когда Вовку увозили родители на заполярную заставу. И темнотой кромешной пугал, и лютым холодом, и белыми медведями… Однако всё получилось иначе: и подружка у Вовки появилась в Заполярье, и пограничники приняли его как своего брата-солдата, и дела у него нашлись интереснейшие. Вовка узнал, почему не ловятся шпионы, что такое круглый, полукруглый и четвертькруглый день, какое оно — северное сияние… Нет, совсем не таким страшным оказался Север, каким рисовал его Сенька-тюбетейка!

Автор

Мартине было всего одиннадцать, когда ее родители погибли и ей пришлось переехать в Африку к бабушке. Новым домом девочки стала Савубона — прекрасный заповедник, полный загадок и тайн. Что скрывает от Мартины бабушка и почему девочку не допускают к животным?

Легко жилось Одику, приехавшему на юг — бездумно, безоблачно.

Но вот однажды они с сестрой забрались на скалу в море и не смогли слезть с нее — их сняли местные мальчишки. Это были и простые и необыкновенные мальчишки: они умели глубоко нырять — и достали со дна несколько удивительных вещей; они умели беречь дружбу и честь — и отыскали дорогу на почти неприступный, острый Дельфиний мыс, овеянный легендами войны…

Узнав их, Одик понял, как неинтересно и скучно жил он раньше.О том, как непросто завоевывал Одик дружбу с этими мальчишками, как осознал, что такое мужество и подлинное богатство человека, о необычайных ребячьих приключениях и написана эта книга.

У дітей кожної країни є свої улюблені книги й улюблені герої. Перед вами улюблена книга бенгальських дітей — дітей, які живуть в Індії і розмовляють мовою бенгалі. Спитайте першого-ліпшого бенгальського школяра про цю книгу, і він розповість вам про веселі й захоплюючі, цікаві, а часом небезпечні пригоди Бхомбола-ватажка.

Написав цю книгу письменник Кхогендронатх Мітро, який давно і багато пише для дітей і користується великою популярністю в Індії.

Повість «Бхомбол-ватажок» (частина перша) була написана 1935 року і одержала премію «За кращу дитячу книгу». До 1953 року книга витримала сім видань. Читачам так сподобався сміливий герой, що вони протягом багатьох років засипали письменника листами, в яких просили розповісти ще щось про Бхомбола-ватажка Писали і маленькі читачі, і читачі, які стали дорослими.

І ось 1953 року, йдучи назустріч цим проханням, К. Мітро написав другу частину повісті. У нашому виданні обидві частини об'єднані в одну книгу.

Читаючи цю повість, ви разом з її героєм Бхомболом зробите цікаву подорож по незнайомих вам полях і дорогах Бенгалії і взнаєте багато цікавого про життя ваших індійських однолітків.

Весною 1943 року, в час наступу наших військ під Білгородом, дивізія, у якій перебував Олександр Воїнов, зустріла групу партизанів. Партизани з успіхом діяли в тилу ворога, а тепер вийшли на з'єднання з військами Радянської Армії. Серед них було кілька підлітків — хлопчаків і дівчаток — років дванадцяти-тринадцяти.

У ті суворі роки немало підлітків прибивалося до партизанських загонів. Коли траплялася можливість, їх відправляли на Велику землю. Проте це не завжди вдавалось, і дітям доводилося ділити труднощі партизанського життя нарівні з дорослими. Найміцніші, найсміливіші і найбільш кмітливі з них ставали розвідниками, зв'язковими, брали участь у бойових операціях партизанів. Такими були й ті підлітки, яких зустрів Олександр Воїнов під Білгородом. Він записав їхні розповіді, а пізніше створив роман «Відважні», присвячений юним партизанам.