Вихованці війни, вони мали за розкіш одяг і взуття, за щастя – відвідини кінотеатру на зекономлені на їжі копійки… Вони мріяли, закохувалися, одружувалися й не ділили дітей на своїх і чужих… Коли Марія та Роман побралися, вони були ще зовсім молоді, але душами вже починали сивіти: далося взнаки життя під час німецької окупації. Насильство, знущання, голод, смерть проносилися перед дівчачими і хлопчачими очима – то тепер вони вурдалаки? Горору не буде, буде війна – війна за людську гідність і право на спокійну старість…
Україна, 1930-ті роки. Варя виросла в заможній родині, у якій вміли та любили працювати, тому й господарство мали міцне. Але прийшли інші, лихі часи. Почалася колективізація, і все, що люди заробили своїм потом, потрібно було віддати... Хіба ж хто знав, яка страшна біда чекає на ці щедрі землі? Годі було уявити, що голодна смерть спустошить все навколо. Втративши чоловіка, родичів, Варя залишилась сама з маленькими дітьми. Хто зможе їх врятувати?
Дмитрий полюбил певицу Еву с первого взгляда, когда увидел ее на сцене оперного театра. Он даже не подозревал, что вскоре их отношения перейдут в нечто большее. Судьба приготовила влюбленным испытания разлукой и тяжелой болезнью. Ева вынуждена была попрощаться с любимым, чтобы уготованный ей тяжелый путь преодолеть на расстоянии. Дмитрию предстоит или принять страшную реальность, или поверить в то, что любовь побеждает все жизненные невзгоды. Выдержат ли они такую проверку чувств или со временем потеряют надежду на встречу?
Несчастливое детство оставило глубокие рубцы в сердце Павлины: она стыдится себя и избегает мужчин. Но мама всегда говорила, что любой кошмар заканчивается. И это время настало! Теперь Павлинка привлекательна и уверена в себе! Она знакомится с Юрой, и молодой человек открывает ей неизведанное чувство любви. Казалось, самое страшное уже позади, но вдруг Юра уезжает не попрощавшись. Что же такого он узнал?
Полина никогда не забудет того, что произошло с ней в юности. Сейчас она успешная женщина. А тогда была запуганной девочкой, с мольбой смотревшей в глаза трем насильникам. Но они не пожалели ее. Как и она не пожалела потом свою дочь, оставив малышку в роддоме. Полина хотела забыть свое прошлое. Она сбежала в другой город, в другую жизнь. Но разве можно убежать от себя? Женщина едва не попадает в ДТП. Ее спасает незнакомая девушка. В ее лице Полина вдруг видит такие знакомые и родные черты… Но это невозможно. Она сожгла все мосты. Тогда почему в сердце еле слышно затрепетала надежда?..
Льоша хотів бути з Дашею в радості та в горі, у багатстві та в бідності, але не у хворобі… Коли близька подруга видала її таємницю, коли власні батьки відсахнулись від неї, як від прокаженої, – хто його засудить? А вони ж могли жити разом довго та щасливо чи померти в один день – загинути тоді, на зануреній у туман трасі. Того дня Даша, самовіддана медсестра, сама спливаючи кров’ю, вибралася з понівеченого в аварії «жигульонка», щоб надати допомогу тим, хто її потребував. Так вона заразилася. Даша не знає як, але вона повинна жити далі!
Даша была заботливой дочерью и внучкой, искренне любила Лешу, мечтала о свадьбе, уютном доме и детях. Но родители отвернулись от своей послушной дочки, жених — от чистой невесты, престижная клиника — от лучшей медсестры. В чем ее вина? Лишь в добром сердце и стремлении помочь тем, кто нуждается в этом.
В тот роковой день после аварии на туманной трассе исковерканное железо было залито кровью. Даша, забыв о своих ранах, пыталась помочь пострадавшим, но судьба сыграла с ней злую шутку. Болезнь, которой она заразилась, спасая других, неизлечима.
Она должна найти в себе силы жить дальше — столько, сколько ей отведено, чтобы все-таки найти того, кто будет рядом с ней в горе и в радости...
Багато років тому Вероніка пообіцяла подрузі, яка помирала, що не залишить її новонароджених малюків, Тимура і Діану. Але обіцянки не виконала… Сплинули роки. Її єдиний син став наркоманом. Що це, кара за помилки минулого? Як урятувати сина? І чи можна спокутувати провину перед покинутими дітьми?