Злата (СИ), стр. 62

наші стосунки.

- Чорт, я ледве з розуму не зійшов! – він скуйовдив волосся.

Він притягнув мене до себе й поцілував. Я мало не задихнулася від його пристрасті й на межі втрати

контролю, відсторонилася від нього:

- Вікторе, прошу, не тут! - прошепотіла я.

- Пробач, я не зміг втриматися,- усміхнувся той і озирнувся. – Начебто ні кого.

- Так, крім тих двох хлопців, - кивнула я в бік двох юнаків, які відразу відвели погляди від нас. – Будемо

сподіватися, що у них мобільні з поганою здатністю камери.

Погляд Віктора зупинився на моєму обличчі. Він усміхнувся одним кутиком рота.

- Хочеш, я відберу у них телефони та ми перевіримо?

- А, - махнула я, обіймаючи Ескаланта. – Нехай милуються й заздрять.

- Моя дівчинка! - він поцілував мене в волосся.

- Але чому ти вирішив, що я пішла від тебе? – серйозно запитала я.

Віктор напружився, і я підняла голову, щоб подивитися на нього.

- Через те, що вчора... - зітхнув він. - Я вирішив, що образив тебе, і ти даєш зрозуміти, що відмовляєш мені.

- Вікторе, я б ніколи так не зробила, – щиро сказала я.

- Чесно кажучи, я навіть працювати не зміг із-за своїх думок...- зніяковівши, зізнався він, стиснувши мою руку.

- Відчуваю на собі провину!

- Не варто.

Я скосила погляд на екран мобільного, на якій висвітився час.

- Мені пора, на жаль! – видихнула я.

Ми встали, і Віктор зам'явся, ніби не наважуючись щось запитати. Мені було незвично бачити його таким.

- Ти... ти ще не вирішила?

- Ні, поки що.

Я закусила губу і подумки запитала його про те ж.

- Знаєш, про що я подумав, – почав він, тримаючи мою руку і погладжуючи її пальцями. – Я дуже хочу, щоб ти

прийняла мою пропозицію. І хочу, щоб наша перша шлюбна ніч була по-справжньому перша...

Я була вражена його словами. Невже він хоче зайнятися зі мною сексом тільки після весілля?! Шок...

141

Побачивши моє збентеження, Ескалант посміхнувся і легенько поцілував мене в губи. А потім розвернувся і

пішов. Я так стояла й дивилася йому вслід.

- Ну? І що ж він хотів? – невдоволено бурчала Марія, раптово опинилася поруч.

- Він зробив мені пропозицію, – машинально відповіла я, все ще дивлячись у той напрямок, куди пішов

Віктор.

- Що?! – вигукнула подруга. – Він запропонував тобі вийти за нього заміж?!

- Тс-с-с! – зашипіла я, прокинувшись і, оглянулась на всі боки.

Продзвенів дзвінок, що сповіщає про початок лекції. І ми швидким кроком попрямували в аудиторію.

- Ну, розповідай! – вимагала подруга.

- Та нічого розповідати! Учора він запропонував мені вийти за нього. Дав мені час на роздуми. А сьогодні

злякався, що я вирішила відповісти відмовою...

- У вас був секс? – діловито перебила мене Марія.

Я почервоніла, але про інцидент, що стався вчора вирішила промовчати.

- Ні...

- Все ясно. Він хоче переспати з тобою, типу перед весіллям. Ну а потім, все скасувати. Стандартна ситуація!

Ми вже були майже біля дверей, але я на мить зупинилася, щоб відповісти Марі:

- Вчора, я вже вирішила зробити... наступний крок. Але він заявив, що хоче справжню першу шлюбну ніч.

У подруги відвисла щелепа і я, користуючись її розгубленістю, заштовхала її в аудиторію.

Після лекцій ми з Марі вирушили в бібліотеку, готуватися до завтрашнього навчального дня. Ми помирилися, і

вона раз у раз намагалася розгадати підступний задум Ескаланта. У своїх скептичних висловлювань вона була

так незвично схожа на Адріана.

Віктор повинен був заїхати за мною в університетську бібліотеку. Було близько п'ятої вечора, коли ми з Марією

йшли до паркувального майданчика, де мене вже чекав пунктуальний Ескалант.

- Стривай-но, - мовила подруга й відкликала в бік Віктора.

Я спостерігала, як вони про щось говорили. Мій парубок хитав головою, іноді підкидаючи брови чи то

дивуючись, чи усміхаючись. Але Марія була надзвичайно серйозно налаштована. У підсумки вони, очевидно,

прийшли до спільної думки й, покивав один одному, підійшли до мене.

- До завтра, дорогенька! – чмокнув мене в щоку, попрощалася Марія, кинувши наостанок застережливий

погляд на Віктора. – Бувай, Вік.

- Доброго вечора, Марія! – чемно відповів він.

Я, стримуючи сміх, сіла в «Де Томазо».

- І як ти стримався?

- Ти про що? – він завів двигун.

- Вік? – розсміялася я, побачивши, як він зморщився.

142

- Я зрозумів, що тільки від твоєї подруги зможу це терпіти. Адже переконати її неможливо. А ось залякати, ти

мені не дозволиш. Я правий?

- На всі сто! – кивнула я, не стримуючи усмішки.

- От і доводиться терпіти! – він пересмикнувся від огиди.

- Про що ви говорили? – дивилася я на нього.

Віктор, був зосереджений на дорозі перед капотом його авто.

- Марія застерегла мене. Сказала, що якщо я заподію тобі шкоди, то вона зробить все, щоб ні одна дівчина в

Іспанії навіть не глянула в мій бік.

- Ого! - не стримала посмішку я, пишаючись тим, що вона моя подруга. – Уявляю, твою реакцію

- Ну так... - зітхнув Віктор, і глянув на мене. – Я сказав їй, що ні одна дівчина Іспанії не варта ризику втратити

тебе. І не тільки Іспанії.

Я не знайшлася, що відповісти на таку заяву. Але це одне з найкращого, що я чула в житті.

- Хоча, кажуть, туземки дуже гарячі штучки! – мрійливо посміхнувся той.

І ми розсміялися.

- Куди ми їдемо? – милуючись ним, запитала я.

Йому був до лиця гірчичного кольору джемпер. Хоча йому, здавалося, все ідеально підходить...

- У мене для тебе сюрприз з майбутнього, так сказати! – загадково відповів Віктор.

Вечірні промені сонця, сповіщали про те, що робочий день підходить до його завершення. Ескалант зупинив

авто біля якогось будівництва висотного будинку. Мені не був знайомий цей район Барселони.

Я вийшла й огляділась, намагаючись зрозуміти, де ми. Але навколо були тільки вже збудовані будівлі

хмарочосів.

Віктор, заглянув в багажник і дістав звідти букет білих троянд.

- Сьогодні, я зрозумів, що не знаю, які твої улюблені квіти, – посміхнувся він, вручаючи мені букет. – Тому не

відзначився особливою оригінальністю.

Я була зворушена і понюхала тонкий аромат пелюсток.

- Спасибі.

Він вказав мені