Злата (СИ), стр. 60

цілувати мою палаючу шкіру, підбираючись до вуха.

- Мрії збуваються, – прошепотів він, і мурашки забігали по моєму тілу.

Не встигла я насолодитися цими відчуттями, як двері ліфта роз'їхалися. Тримаючись за руку, ми йшли по

коридору в квартиру Ескаланта.

Як не дивно, але у мене не було страху, сумнівів або будь-яких інших переживань. Лише солодке передчуття і

трохи хвилювання. Я дуже хотіла сподобатися йому і соромилася, чисто по-жіночому, стати оголеною перед

чоловіком.

Мене огорнув аромат Віктора, коли ми увійшли в його житло.

- Хочеш випити чого-небудь? – голос його трохи тремтів.

Він хвилюється?

- Може... трішки вина? – запропонувала я.

Віктор відправився за напоями, а я пройшла вглиб квартири.

Ще трохи і все відбудеться. Я стану жінкою та почну нову сторінку своєї життєвої книги. Це одні з

найважливіших моментів у пам'яті кожної дівчини. Я буду про це згадувати, а може, розповідати, щоб

передати комусь свій перший досвід. Я була переповнена вірою, що ніколи не пошкодую про своє рішення і

буду з задоволенням згадувати свій перший раз, який був з коханим чоловіком...

Я відчула його присутність. Це було нез'ясовно, але я завжди відчувала його погляд і близькість...

Я обернулася до свого Віктора. Він зняв смокінг та краватку. Біла сорочка була розстебнута на кілька верхніх

ґудзиків. Я ніби збоку побачила, як беру один із запропонованих ним келихів з червоним вином. Такий гарний,

романтичний, сексуальний... мій хлопець. Мій перший хлопець.

- За тебе! – мовила я, відчуваючи, як мої почуття спалахують від одного його погляду.

136

Ескалант хитнув головою:

- Ні, сьогодні тільки за тебе, крихітко.

Я зробила ковток міцного і солодкого вина, не відриваючи погляду від Віктора.

- Латті... - видихнув він, опускаючи келих. – Ти впевнена? Таке відчуття, що я тисну на тебе...

У відповідь я, вставши навшпиньки, поцілувала його губи.

Правильно зрозумівши мою мовчазну згода, Віктор відповів на поцілунок, та з такою силою пристрасті, що я

навіть відхилилася назад під його натиском.

Почувши його тихий стогін, я відчула, як Віктор підняв мене на руки і поніс кудись.

Опустивши мене на підлогу, Ескалант підняв голову, забрав з моїх рук келих і, поставив його на приліжкову

скляну тумбочку. Ми були в його спальні.

Дивлячись на мене, він зняв свою сорочку та жбурнув убік. Ні, він дійсно був таким, як мені здалося тоді на

річці! Ах, які плечі! Мій гарний напівбог. .

Наблизившись до мене, Ескалант запустив руки в мої локони і з насолодою вдихнув:

- Я закоханий у твоє волосся...

Мені так захотілося відповісти йому словами любові. Сказати: « А я закохана в тебе!»...

Але я зважилася тільки поглядом повний любові дивитися йому в очі. Мрія торкнутися оголеного Ескаланта

стала втілюватися в життя. Його оксамитова шкіра була солодкою на смак. Але він не дав мені сповна

насититися ним. Віктор знову поцілував мене. Я відповідала на його ласки, відчуваючи, як пристрасть набирає

обертів. Кров в моїх венах пульсувала, я знову горіла зсередини. Шкірою відчувала кожен найменший дотик

його умілих губ й пальців.

- Латті... - зі стогоном покликав він мене, - ти так дієш на мене...

Ескалант забрав мої руки, що обнімали його і, подивившись в мої одурманені ним очі, почав роздягати мене.

Коли сукня, м'яко шаруділа й ковзнуло до моїх ніг, я опинилася під його палаючим поглядом в одній спідній

білизні.

Де ж подівся мій сором?

Я відчувала насолоду, стоячи перед ним майже оголеною. Моє збудження тільки посилилося, коли я бачила

потемнілі від пристрасті очі. Немов первісні почуття взяли над іншими емоціями гору.

Зустрівшись зі мною поглядом, Ескалант майже штовхнув мене на ліжко, і навис наді мною.

Таким я його ще не бачила.

Він різко вп'явся в мій рот, вдавлюючи мене в м'яку постіль. Я обняла його і відповіла на жадібний

поцілунок...

Але раптом він підняв голову і завмер важко дихаючи.

Я відкрила очі, намагаючись зрозуміти, в чому причина зміни його поведінки. В одну мить, ясність

повернулася до мене, коли я зустрілася з ним поглядом.

- Що... що сталося? – злякано прошепотіла я, намагаючись відновити важке дихання.

Його обличчя спотворилося від болю, а ще, щось схоже на розкаяння читалося в його очах.

137

- Віктор? – покликала я його, поклавши долоню на його палаючу вилицю.

Він тремтів і важко дихав.

- Я... - він проковтнув і відвів очі. – Я не можу. Пробач!

Мої здивовані очі спостерігали за його швидким зникненням зі спальні.

Відчуваючи що ось-ось розплачуся від образи, я намагалася взяти себе в руки. Вставши з ліжка, я незграбними

рухами одягла сукню назад, періодично схлипуючи. Відчуття своєї провини в події, не покидало мене. Де ж я

зробила промах?! Може не стрималася й зізналася йому в любові?..

Прошмигнувши в ванну, так як більше не могла там бути, я відкрила кран і, змочивши руки прохолодною

водою, приклала їх до палаючому обличчю. Моє відображення в дзеркалі дивилося на мене величезними,

повними сліз та образи очима.

Привівши себе, хоч як-то, в порядок, я зважилася вийти на пошуки Віктора.

Я знайшла його сидячого на підлозі біля барної стійки. Він опустив голову, поклавши лікті на зігнуті в колінах

босі ноги.

Я бачила, як він напружився, почувши моє наближення. Але голови не підняв. Мені нічого не залишалося, як

опуститися на підлогу поряд з ним. Я не знаю, скільки минуло часу в нашому обопільному мовчанні, але воно

мені здалося вічністю.

- Справа в мені? – зважившись, тихо запитала я.

Його гірка усмішка була двозначною для мене.

- Ти – ангел, Злато, – з невимовним болем у голосі сказав він, не піднімаючи голови. – І ти - моє покарання.

Я в кінець заплуталася. Точно знаючи лише одне - нічого доброго це не віщувало.

- Ти... - заковтнувши клубок сліз, питала я, – ти кидаєш мене?

Віктор різко підняв голову і подивився на